Людина немислимий поза суспільства – як це зрозуміти? Щоб грамотно сформулювати відповідь, необхідно, насамперед, дати визначення понять “суспільство” і “людина”. Людина – істота біосоціальна, що володіє мисленням, членороздільної промовою, здатність створювати знаряддя і користуватися ними в процесі суспільної праці, що втілює в собі високі моральні та інтелектуальні властивості. Саме визначення підказує нам, що людина міцно пов’язаний з суспільством, яке сприяє і допомагає йому стати особистістю і відстояти свою індивідуальність. Суспільство – відокремилися від природи частина матеріального світу, але тісно пов’язана з нею, що складається з індивідуумів (людей), що володіють волею та свідомістю і включає в себе способи взаємодії людей і форми їх об’єднання. Тут здійснюється соціалізація, тобто процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, дозволяють йому функціонувати в якості повноправного члена суспільства. Дитина з моменту народження потрапляє не лише природне, а й соціальне середовище, яка готує його до подальшого самостійного життя, починаючи зі становлення елементарних функцій: харчування, пересування і т. д. Суспільство містить в собі сенс, розум і волю. Воно легітимне, в ньому концентрується сутність людського буття: все, що відрізняє людину від суто природного істоти і виявляє його розумну і духовну природу. Воно формує людську особистість: стійку систему соціально значущих характеристик людини як члена суспільства. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров – видатна особистість. Його відрізняє високий розум, компетентність, вихованість. Саме суспільство социализировало його, дозволило йому розкрити свій духовний і моральний потенціал. Воно надало йому свої “інтелектуально-моральні” дари – всі кращі цінності, яке накопичило. Він отримав блискучу освіту (МДІМВ), став брати участь у політичному житті Росії. Я вважаю, що саме такі люди повинні стояти на настільки вищих державних постах. Поза суспільством немає сенсу, і кожен член суспільства отримує можливість взаємодіяти зі смислами тільки в соціальному просторі. Суто індивідуальний сенс,… відірваний від суспільних настанов, не може існувати, і буде повною нісенітницею. Навіть вищі істини релігії тісно пов’язані з суспільством. В “Євангелії” Христос говорить: “… Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я посеред них”. Природою закладено так, щоб людина взаємодіяв з собі подібними. Людина з моменту своєї появи не може існувати поза суспільних зв’язків і відносин. Головне значення товариства складається в тому, що в його рамках виживання людського роду, життєдіяльність людей забезпечені більш надійно і більш ефективно, ніж при ізольованому існування кожної людини. Більш висока гарантованість життєзабезпечення змусила наших предків вести спільне життя. В епоху традиційного суспільства люди спільно займалися землеробством, збиральництвом, скотарством. Потім до цієї діяльності додалися ремесла, людина стала займатися творчістю і таким чином відбувається вдосконалення суспільства аж до сучасності. Серед духовних випробувань для вдосконалення по системі “дзен” в Японії існує процедура “моритао” – приміщення людину на тиждень і більше в печеру і сувора заборона розмовляти там навіть з самим собою. За свідченням осіб, які пройшли це випробування, жага спілкування до кінця ізоляції ставала просто нестерпною, і подальша зустріч з будь-якою людиною, бесіда на будь-яку тему доставляла самітника найгострішу радість. Звідси висновок, що потяг людини до встановлення контакту з іншими людьми є соціальна потреба. В даний час люди не нехтують комунікацією. В епоху інформаційно-комп’ютерних технологій людина все більше занурюється в комунікативне середовище, черпає з неї важливу і значиму для себе інформацію, яка робить його розумнішим, начитаннее, допомагає реалізувати себе в життєдіяльності, застосовувати отримані знання на благо і розвиток суспільства. Комунікація – це і є основа суспільства, коли люди розуміють одне одного, співпрацюють і реалізують різні проекти. Наше суспільство розвивається. З ним повинен розвиватися і людина. Я повністю згоден з висловом Льва Миколайовича Толстого, що “людина немислимий поза суспільства”.