«Любов, як музика без слів,
Тут гучних слів зовсім не треба,
Щоб люди зрозуміли любов,
Достатньо лише погляду.»
Тема кохання стара як світ. Любов буває між батьками і дітьми, людиною і навколишнім світом, між чоловіком і жінкою. Любов-це, мабуть, найпрекрасніше з усіх почуттів, які дані людині. Вона може підняти до небес і може вкинути в пекло. Любов буває прекрасною і болісної, буває егоїстичною і жертовної, взаємної і нерозділеного.
Та любов, яку можна написати з великої літери, лагідна, бесхитростна, довірлива, правдива, самовіддана, чиста. Вона все терпить, все прощає, не мислить зла, не втомлюється. Закоханої людини, можна помітити неозброєним оком, у нього блищать очі, він особливо добрий і уважний навіть до оточуючих, він мчить на крилах щастя. Нерозділена любов болісна, змушує людину страждати, іноді штовхає на необдумані дії.
Думаю, не помилюся, якщо скажу, що весь світ тримається на любові. Якби не було кохання, увесь цей світ давно би вже загинув. Любов-це велика сила. Вона так безмежна і багатогранна, що неможливо враховувати всі її аспекти. Але я думаю, що та любов, яка є музикою без слів, можлива більшою мірою між чоловіком і жінкою.
Люди, будьте добрі один до одного, будьте жертвенні, прощайте один одного, будьте чесними, не засуджуйте. Бережіть цей вогонь, бережіть щоб не згасло, щоб не дули на нього вітри. Бо коли погасне, на тому попелищі важко буде відродити таку любов.