Література українського бароко

Література, як і сама людська життя, розвивається за своїми законами. Так само, як на зміну однієї історичної епохи, одному соціальному строю приходить інший, так і в літературному процесі на зміну одному художнього напряму приходить новий.

XVII-XVIII ст. стали періодом розвитку українського бароко. Бароко не лише мистецький стиль, але і особлива модель світосприйняття. Ми зустрічаємо барокові мотиви в архітектурі, живопису, навіть в оздобленні інтер’єрів. Свій вплив мистецтво бароко мало на літературу – як європейську, так і українську. Бароко, так би мовити, припав до душі українським художникам, тому досягнення нашого мистецтва в рамках цього стилю нічим не поступаються європейському бароко.

Які ж характерні риси цього напряму? Насамперед це метафоричність світосприйняття, в чомусь навіть складність. Світ стає мінливим, повним символів, метафорична реальність і неоднозначна. Такою постає дійсність для людини епохи бароко. Вплив церкви і держави посилюється, мотиви церковного і світського мистецтва поєднуються між собою – це принципово нове явище українського мистецтва, оскільки на початку XVII століття ці мотиви різко розмежовувались. Складна образність все більше привертає авторів, алегоричність і метафоричність творів робить їх ніби нашаруванням смислів і образів. Але ця складність не відлякувала читача, а навіть зацікавлювала його, бо бароковий твір часто включав гру, повинен бути розгаданим і розшифрованим, ніби ребус.

Художники часто грали на контрастах, вводячи своїх творів напруженість і трагічність. Дивне поєднання песимізму, трагічності і гри спостерігаємо у творах цього періоду.

Значення бароко для розвитку української літератури можна зрозуміти хоча б з того, що цей стиль проіснував в українській літературі більш ніж два сторіччя, нехай навіть змінюючись і еволюціонуючи. Бароко отримало своє відображення у всіх жанрах літератури і мистецтва. Це і проповіді Галятовського та Радивилівського, і вірші (як духовного, так і світського спрямування), і драми.

Дізнаючись більше про мистецтво бароко, я дійсно… почав захоплюватися цим надзвичайно цікавим періодом літературного процесу в Україні. До того я навіть уявити собі не міг, що стільки століть тому українське письменство вже створювало такі досконалі тексти, вдало поєднуючи зміст і форму художнього твору. Дійсно, форма барокового твору мала особливе значення. Часом письменники дуже ускладнювали її, але експерименти з формою принесли нам оригінальні і дуже цікаві жанри. Відомий мені акровірш як жанровий різновид поезії, виявляється, також виникла в цей період. Акровірш – це особливий вірш, з перших літер рядків якого складається слово чи ціле вираз. Вивчивши літературу цього періоду, мої однокласники, які пишуть вірші, також пробували себе в цьому жанрі – настільки цікавим і оригінальним він здався нам. Були й інші “ігрові” форми поезії, наприклад вірші могли записуватися певними фігурами (у формі зірки, хреста, навіть корабля!), поети шифрували у своїх творах дати, висловлювання, малюнки, але від того поезія не втрачала ні свого ліризму, ні глибини сенсу. Напевно, треба було опанувати справжньою майстерністю поета, щоб створювати такі поезії. Наприклад, В. Величковський придумав так звані “раки текстові”, тобто вірші, рядки яких можна читати в будь-якому напрямку.

Бароко не тільки впливало на форму і зміст творів, а й на їх мова: виник особливий мовний стиль, який характеризувався складною метафоричністю, багатством і вишуканістю мови, він отримав назву “плетіння словес”, і справді слова спліталися в химерні візерунки, красиві і захоплюючі.

Епоха бароко – цікавий період у літературному процесі. Насправді, цей стиль близький нам по духу, окремі елементи барокової літератури ми можемо зустріти навіть в сучасній українській літературі! Познайомившись з цим літературним напрямом, я ще раз переконався, що давня література може бути не менш цікавою, ніж сучасна, вона самобутня й оригінальна, глибока за змістом і новаторська за формою.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам