Шановний, Дон Кіхот!
Нещодавно я прочитав один з найбільших у світі літературних творів — роман М. Сервантеса «Премудрий ідальго Дон Кіхот Ламанский». Мене вразив твій образ — головного героя роману.
Збіднілий ідальго з Ламании, начитавшись романів, уявив себе доблесним лицарем, назвав себе Дон Кіхотом, а свою шкапу благородним і милозвучною іменами Россинант, обрав дамою серця просту дівчину з сусіднього села Альдонсу Лоренса, придумавши їй милозвучне ім’я-Дульсінея Тобоська. І як личить доблесному лицарю, ти «приладнав на голові свого латаній шолома, надівши на руку щит, схопив списа» так і «поїхав блукати світами кінно і оружно», «боротися з усілякого роду несправедливістю».
На перший погляд, ти здаєшся диваком, прагнеш знищувати несправедливість у світі, але майже всі твої справи, всупереч добрим намірам, обертаються проти тебе або проти тих людей, яких ти захищаєш. Перше ж подорож новоспеченого лицаря закінчилося тим, що його побили. Каторжники, яких звільнив благородний ідальго, опинившись на волі, побили тебе каменем і обібрали. І ти Дон Кіхот, не переймаєшся з-за того, що у тебе забрали речі, — сокрушаешься, «що люди, яким стільки добра робив, такого накоїли лиха». У тебе добре серце, завжди залишається вірним своїм ідеалам.
Дон Кіхот не може навіть уявити собі, що хтось може не дотримуватися свого слова. Ти — лицар Сумного Образу прагнеш зробити життя кращим, фантазуєш, бачиш навколишній світ крізь призму поезії. Мені дуже симпатичний твій образ доблесного лицаря Дон Кіхот. Якщо б не було на світі таких людей, наше життя було б набагато бідніші. Поза сумнівом ти і Санчо Панса викликаєте щиру симпатію. Твій образ почав символізувати прояв кращих і благородних намірів при повному відриві від дійсності. Затвердив новий термін»донкіхотство», який має реальне значення і прояв цього явища в реальному житті.
Людям варто час від часу замислюватися про те, чи немає розбіжностей між їх бажаннями і можливостями, між реальним та ідеальним. Тому популярність роману переживає століття.