Кохання у творах Купріна твір

Любов є однієї з основних тем у творчості Купріна. Герої його творів “освітлені” цим яскравим почуттям, повніше розкриваються. У повістях цього чудового автора любов, як правило, безкорислива і самовіддана. Прочитавши велику кількість його творів можна зрозуміти, що у нього вона вічно трагічна, і вона свідомо приречена на страждання.

В такому ключі звучить поетична й трагічна історія молодої дівчини в повісті “Олеся”. Світ Олесі – світ духовної гармонії, світ природи. Він чужий Івану Тимофійовичу, представнику жорстокого, великого міста. Олеся приваблює його своєю “незвичністю”, “в ній не було нічого схожого на місцевих дівчат”, властиві її образу природність, простота і якась невловима внутрішня свобода притягували до себе, як магнітом.

Олеся, виросла серед лісу. Вона не вміла читати і писати, але вона володіла величезним духовним багатством і сильним характером. Іван Тимофійович освічений, але не рішучий, а його доброта більше схожий на малодушність. Ці два абсолютно різних людини полюбили товариш одного, але ця любов не приносить щастя героям, результат її трагічний.

Іван Тимофійович відчуває, що закохався в Олесю, він хотів би більше того одружується на ній, але його зупиняє сумнів: “Я не смів більше того уявляти собі, яка буде Олеся, одягнена в модне плаття, разговаривающая у вітальні з дружинами моїх товаришів по службі, исторгнутая з чарівної рамки старого лісу, повного легенд і таємничих сил”. Він усвідомлює, що Олеся не зможе змінитися, стати інший, та й він сам не хоче, щоб вона змінювалася. Адже стати інший – значить стати такою, якою і все решта, а це неможливо.

Поетизуючи життя, не обмежену сучасними соціальними і культурними рамками, Купрін прагнув показати явні переваги “природного” людини, в якому він побачив духовні якості, втрачені в цивілізованому суспільстві. Сенс повісті полягає в утвердженні високої норми людини. Купрін шукає в реальному, буденному житті людей, одержимих високим почуттям… любові, здатних піднятися хоча б у мріях над прозою життя. Як вічно він звертає свій погляд до “маленькому” людині. Так виникає повість “Гранатовий браслет”, в якому розповідається про витонченої всеосяжної любові. Ця повість про безнадійної та зворушливої любові. Сам Купрін розуміє любов як диво, як прекрасний дар. Смерть чиновника відродила до життя жінку, яка не вірила в любов, а значить, любов все-таки перемагає смерть.

В цілому розповідь присвячений внутрішнього пробудження Віри, її поступового усвідомлення справжньої ролі любові. Під звуки музики відбувається переродження душі героїні. Від холодного споглядання до жаркого, трепетним чувствованию себе, людей, світу – такий шлях героїні, соприкоснувшейся одного з рідкісною гостею землі – любов’ю.

У Купріна любов – це безнадійна платонічне почуття, до того ж трагічна. Причому в цнотливості купринских героїв є щось надривне, а у ставленні до коханої людини вражає те, що чоловік і дама як би помінялися своїми ролями. Це властиво енергійний, вольовий “поліської чаклунці” Олесі у відносинах з “добрим, але тільки слабким Іваном Тимофійовичем” і розумною, розважливою Шурочке – з “чистим і добрим Ромашовым” (“Поєдинок”). Недооцінка себе, невіра в своє право на володіння жінкою, судорожне прагнення замкнутися – ці риси домальовують купринского героя з тендітною душею, що потрапила в бузувірський світ.

Замкнута в собі, така любов має творчої творчою силою. “Сталося так, що мене не цікавить в житті нічого: ні політика, ні наука, ні філософія, ні опіка про майбутнє щастя людей”, – описує Жовтків перед смертю предмету свого покоління, – “…для мене все життя міститься тільки у вас”. Жовтків йде з життя без скарг, без докорів, як молитву вимовивши: “Так святиться ім’я Твоє”.

Твори Купріна, незважаючи на складність ситуацій і часто драматичний кінець, наповнені оптимізмом і життєлюбством. Закриваєш книгу, а в душі ще довго залишається відчуття чогось світлого.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: