Короткий зміст Зощенка Історія хвороби для читацького щоденника, читати короткий переказ онлайн

Дуже коротко

У цьому оповіданні Михайла Зощенка, написаний від першої особи (з яскравою манерою оповідача), герой несподівано потрапляє у лікарню. Замість комфорту, лікування і навіть відпочинку, він поринає з головою в світ бюрократії. З гумором (іноді чорним) показано, як бездушно там медичний персонал ставиться до пацієнтів. Всі назви, всі порядки побудовані за казенного принципом, а хворий – просто гвинтик у негармонічної системі. Наприклад, помилково дружині повідомлять про смерть цього нещасного героя. Пацієнт страждає поганими умовами, бездушием персоналу, але коли одужує, незважаючи на «лікування», і намагається вирватися з лікарні, то його ніяк не відпускають.

Головна думка і чого вчить оповідання Зощенка Історія хвороби

Це сміховинний розповідь про те, що в радянській лікарні «відпочити» не вдасться, тут треба швидше одужувати, щоб вирватися з бюрократичного жаху. А взагалі-то краще туди просто не потрапляти, не наслідувати приклад героя оповідання.

Читати короткий зміст Зощенка Історія хвороби

Починається розповідь з визнання героя, що «хворіти» він воліє будинки, хоча в лікарні все має бути, в принципі, культурніше і правильніше. Проте тут вже – з черевним тифом діватися герою було нікуди, він потрапляє в лікарню. Пацієнта привезли, і, хоча він і в маренні, але йому насамперед кинулося в очі оголошення про години, коли можна забирати трупи. До речі, у самого героя такий характер, що він починає з усіма сперечатися, обурюватися, доводити щось… Над ним тільки сміються! Мовляв, до вас годинного ще приставити?

Але проти системи і її «адептів» нічого не можна зробити. Наприклад, його приводять на «обмывочный пункт». Саме ця назва до глибини душі обурює хворого. Крім того, на цьому пункті вже миють стару, а йому пропонують не звертати уваги на «маленьке» незручність, але тут вже обурюється стара жінка. І це тільки початок його випробувань… Піжаму видають йому не за розміром і, що найнеприємніше, з печаткою (майже клеймом), як і всім пацієнтам. У маленькій палаті, куди його приводять, лежать близько тридцяти хворих. Пацієнти тут не стільки лікуються, скільки проводять час. І якщо б це було приємним проведенням часу! Герою здається, що він потрапив не в лікарню, а просто в божевільний будинок. Зрозуміло, що всі один від одного заражаються.

Коли цей «двожильний» пацієнт, на подив лікарів, переніс благополучно все лікування, одужала, навіть підготувався до виписки, його ніяк не можуть відпустити. Тут, як завжди, Зощенко показує нелогічність радянської системи. Парадокс полягає тут в тому, що хворих надходить так багато, що видужали не встигають виписувати. Це могло б здатися маячнею, але таке, дійсно, можливо при бюрократичної системи, коли доводиться видавати кожному сотні довідок.

Коли герой все-таки повернувся додому, його дружині якраз і повідомили письмово, що потрібно з’явитися за тілом чоловіка. Образившись, як завжди, він хотів було бігти в лікарню, обурюватися, доводити… але махнув рукою – систему не виправити. Ось тільки краще триматися від неї подалі. В даному випадку – хворіти вдома, а краще зовсім не хворіти.

Читати короткий зміст Історія хвороби. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам