В оповіданні Зощенка «Бідний Федя» мова йде про дев’ятирічному вихованця дитячого будинку, який ніколи не грав з хлопцями, а тихо і сумно сидів на лавочці.
Незабаром з’ясувалося, що Федя не вміє читати і не знає жодної літери. Усі дуже здивувалися, деякі навіть стали сміятися.
Федькові було поставлено запитання, чому він у такому віці не володіє грамотою. Відповідь всіх вразив. Виявляється, п’ятирічного Федю з мамою під час війни погнали в Німеччину. Там, звичайно, було не до читання. Хвору маму з високою температурою фашисти погнали на роботу, після чого вона померла.
Діти і вихователька співчували Феде і дуже хотіли йому допомогти. Але він продовжував сидіти на самоті на лавці.
Тоді вихователька звернулася з проханням до лікарку, щоб Феде виписали порошки для здоров’я і підняття настрою. Але та запропонувала інший засіб: спробувати розсмішити Федю, і тоді він піде на поправку.
Зробити це виявилося нелегко. Хлопці падали, ходили на руках, прив’язували до кішці паперова кулька. Один хлопчик так намагався розсмішити Федю, що з дзвоном вдарив себе палицею по потилиці. Все було марно.
Одного разу в дитячий будинок прийшла Ганна Василівна Свєтлова, щоб на вихідні забрати додому сина Гришу. Побачивши сумного Федю і дізнавшись, що у нього немає будинку і мами, вона запропонувала піти з ними. Тут Федя вперше посміхнувся, а діти закричали, що тепер він одужає. Так і сталося.
Розповідь вчить любові до ближнього, розуміння і співчуття.
Читати короткий зміст Бідний Федя. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій