Оповідання вчить нас завжди пам’ятати про маленькі чудеса, так як це приносить радість.
Зірки під дощем – звучить дуже красиво і романтично. Але на світі стало стільки практичних людей і зовсім не романтиків, що іноді стає нудно жити, адже на світі стільки всього цікавого, що не встигнеш стати дорослим, як зрозумієш, що часу зовсім немає на ці «дурниці», як говорять усі вони – дорослі. Але один хлопчик по імені Славка вважав зовсім по-іншому, він хотів дізнатися багато чого, і в душі він вірив в казку, і не тільки тому, що був ще малий, а тому, що хотів сам створювати її, щоб інших жилося краще і веселіше.
Одного разу він для того, щоб бачити зірки під дощем, щоб сузір’я неба можна було бачити не лише вночі на вулиці, але десь в інших місцях – він проколов парасольку чорного кольору. Славка не думав, що зробив щось погане. Але, тим не менш, покарали, і зла тітка, яка щойно приїхала, а мама підтримала її. Це все дуже засмутило хлопчика, а тому він втік з дому, і вирішив доставити цю радість іншим людям. Але й там його не всі зрозуміли. Хіба тільки капітан, який відправлявся незабаром в Антарктиду. Саме цей чоловік зрозумів маленького хлопчика, і дозволив йому показати своє чудо – маленьке, але принадне і чарівне.
Читати короткий зміст Зірки під дощем. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій