У своєму вірш повною мірою описав неймовірну красу моря. Він з трепетом і захопленням описує його немов жива істота. Кожен його рух, кожне переживання викликає у автора благоговійний трепет. Він упевнений, що воно також має можливість мислити і відчувати. При цьому ця стихія для нього залишається якоюсь таємницею і загадкою.
Він умовно ділить вірш на кілька частин: спочатку він зображає абсолютно тиху і спокійну водну гладь, потім він ілюструє протистояння моря і небо. Буря наздоганяє море. Потім буря заспокоюється, але море знаходиться в стані неспокою і страху після того, що сталося, але, тим не менш, поступово заспокоюється.
У якийсь момент автор вірша проводить паралель між морем і небом. Небо для нього абсолютно незалежна субстанція, яка ні в чому не потребує, це вища ступінь свободи, яка не дарована моря. А море, це щось близьке людям. Воно не може бути апріорі досконалим. Воно знаходиться серед вад, байдужості людей, які живуть на землі. Море – це все людське, а небо – божественний початок. І море, і все людське прагнуть бути ближче до Бога.
Для більш повного занурення у вірш, автор використовує численні художні прийоми. У вірші безліч метафор, уособлень, написано вірш неймовірно музично. Прочитуючи його вголос, мимоволі поринаєш в описану картину і зачаровано дивишся, захоплюючись красою і досконалістю природи та природних явищ.
Жуковський неймовірно тонко і влучно зобразив кожну деталь, він немов вправний художник, трепетно відноситься до кожного мазка, змалював картину моря, наділяючи його думками і почуттями, які властиві тільки людині. Кожне слово врізається в пам’ять і якимось неймовірним чином відтворює кожну дрібницю, кожну деталь у читача в голові.
Читати короткий зміст Море. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій