Оповідач на кораблі підпливав до індійського березі та все думав, які індуси на вигляд і чи зустріне він слонів. Коли судно причалило, чоловік був вражений побаченим: світило яскраве сонце і скрізь були люди з темними обличчями і білосніжними зубами.
Оповідач і ще один матрос вискочили на берег, сіли на трамвай і поїхали. Вийшли радянські моряки на самій околиці і подалися світ за очі. Раптом побачили слона, а поруч з ним четверо дітлахів. Величезний звір побачив матросів, зупинився, загнув хобот гачком. Найстарший хлопчик став ногами на довгий ніс гіганта, слон підняв його на голову. Так само піднялися ще два хлопчика і всілися між вух. А найменший не хотів лізти і бігав біля тварини. Тоді слон зміг, схопив непосиду хоботом за сорочку і підняв до друзів.
Потім слон відправився додому, а матроси пішли за ним. У дворі будинку звір відпустив хлопчаків на землю і став хоботом господині тягати з колодязя відро з водою. Моряки підійшли до господаря і розговорилися. Чоловіки дізналися, що цього слону став більше років, але він вважається молодим. Є у слона і слониха, і слоненя, якому всього лише двадцять років. Потім вся родина гігантів з людьми пішли на річку. Слоненя заліз у річку, батьки його вимили. Пустотливі хлопчаки стали кидати камінням у слона. Величезний звір не сторопів, набрав у хобот води, так і облив пустунів з ніг до голови.
На наступний день оповідач пішов дивитися, як працюють слони. Біля річки, яка протікала біля лісу, були навалені колоди. Біля них стояв старий слон, а інший більш молодий звір носив з лісу колоди. Потім вони разом складали колоди на купу. Оповідач пошкодував бідних тварин. Їм доводиться на жарі працювати цілими днями. А господарі не шкодують гігантів, завантажують важкою працею і не завжди піклуються про них.
Розповідь Бориса Степановича Житкова «Про слона» вчить юних читачів співчуття як до великих, так і маленьких тварин.
Читати короткий зміст Про слона. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій