Короткий зміст «Зелений Генріх»

Дія розгортається на початку минулого століття в Швейцарії.

В один прекрасний день в селі Глаттфельден, що розташоване десь на півночі Швейцарії, з’являється ставний і гарний незнайомець, одягнений в зелений сюртук. Це майстер Далі. Колись давно він покинув рідне село і вирушив мандрувати по світу.

Пройшовши шлях від підмайстри до майстерного каменотеса і архітектора, попрацювавши у всіх великих містах Німеччини, він повертається на батьківщину. Тут майстер Далі приймає рішення спробувати щастя в столиці і заснувати в Цюріху власну справу. Перш ніж переїхати в місто, він одружується на дочці сільського пастора.

По прибутті молодий архітектор не тільки багато і напружено працює, але і бере участь у суспільному житті. До нещастя, смерть наздоганяє його в розквіті сил.

Майстер Далі залишив своїй вдові безліч незавершених справ, і, після того як вони були приведені в порядок, з’ясовується, що всі статки сім’ї становить лише один будинок. Він населений знизу доверху, як вулик. Саме дохід від мешканців і допомагає вдові Леї і її синові на ім’я Генріх зводити кінці з кінцями.

У цьому будинку хлопчик вперше усвідомлює себе як мисляча істота. Вже в ранньому віці він починає замислюватися над тим, що є Бог. Одного разу він відмовляється молитися, точно так само, як і дівчинка Мерет, історія якої вразить уяву Генріха багато років потому. Дівчинка відмовлялася молитися і була замучена до смерті якимсь пастором.

Генріх знайомиться з старьевщицей по імені пані Маргрет. Він проводить багато часу у її крамниці, слухаючи історії про привидів, чаклунів, нечистій силі і т. п.

Генріху виповнюється сім років, і мати відправляє його в школу. Два його костюмчика перешиті з зеленої військової форми батька. Тому хлопчики нашого героя називають «зеленим Генріхом». У школі він вперше стикається з такими поняттями, як брехня, зарозумілість, хвастощі.

Багато часу Генріх проводить наодинці з самим собою, у своєму таємному дитячому світі. Як і багато хто його однолітки, він ловить метеликів і жуків, збирає різнокольорові камені. Якось побачивши звіринець, Генріх вирішує створити й у себе такий же. В його звіринці горобці, заєць, миша, кілька ящірок, павуки, вужі. Але одного разу Генріх вирішує вбити тварин: живими він закопує своїх вихованців у землю.

Потрапивши в анатомічний музей при лікарні і побачивши в ньому судини з ембріонами, він вирішує створити щось подібне і у себе вдома. Генріх ліпить з воску ембріони і засовує їх у флакони з-під одеколону і спирту. Кожному він дає ім’я. Кажому з них він становить гороскоп, згідно з посібником з теософії, яке він знайшов у будинку пані Маргрет. Але і цей світ гине: захищаючись від розлюченого кішки, Генріх кидає в неї своїх воскових виродків.

Нарешті тихі гри наодинці з самим собою набридають Генріху. Він сходиться з компанією хлопчаків. Разом вони влаштовують театральні вистави, і, коли в місто приїжджає трупа німецьких акторів і дає уявлення «Фауста», Генріх теж бере участь у виставі. Він виконує роль морського котика.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: