Короткий зміст «Вогненний ангел»

Рупрехт зустрів Ренату навесні 1534 р. повертаючись після десяти років служби ландскнехтом у Європі та Новому Світі. Він не встиг завидна дістатися до Кельна, де колись навчався в університеті і неподалік від якого була його рідна село Лозгейм, і заночував у самотньо стояв серед лісу старому будинку. Вночі його розбудили жіночі крики за стіною, і він, увірвавшись в сусідню кімнату, виявив жінку, бившуюся в страшних корчах. Відігнавши молитвою і хрестом диявола, Рупрехт вислухав прийшла в себе даму, яка повідала йому про подію, що став для неї фатальним.

Коли їй було вісім років, став їй бути ангел, весь як би вогненна. Він називав себе Мадиэлем, був веселий і добрий. Пізніше він сповістив їй, що вона буде святий, і заклинав вести сувору життя, зневажати плотське. У ті дні відкрився у Ренати дар чудотворення і в окрузі славилася вона бажаною для Господа. Але, досягнувши віку любові, дівчина захотіла поєднуватися з Мадиэлем тілесно, однак ангел перетворився у вогняний стовп і зник, а на її відчайдушні благання пообіцяв постати перед нею в образі людини.

Незабаром Рената дійсно зустріла графа Генріха фон Оттергейма, походившего білизною одягу, блакитними очима і золотистими кучерями на ангела.

Два роки вони були невимовно щасливі, але потім граф залишив Ренату один на один з демонами. Правда, добрі духи-покровителі підбадьорили її повідомленням, що скоро зустріне вона Рупрехта, який і захистить її.

Розповівши все це, жінка повела себе так, ніби Рупрехт прийняв обітницю служити їй, і вони відправилися шукати Генріха, загорнувши до знаменитої ворожки, яка тільки й мовила: «Куди їдете, туди і їдьте». Однак тут же в жаху закричала: «І тече кров і пахне!» Це, втім, не відвернуло їх продовжувати шлях.

Вночі Рената, боячись демонів, залишала Рупрехта при собі, але не дозволяла вольностей і без кінця говорила з ним про Генріха.

Після прибуття в Кельн вона безрезультатно оббігала місто в пошуках графа, і Рупрехт став свідком нового нападу одержимості, сменившегося глибокою меланхолією. Все ж настав день, коли Рената пожвавилася і зажадала підтвердити любов до неї, відправившись на шабаш, щоб там дізнатися щось про Генріха. Натершись зеленуватою маззю, яку вона дала йому, Рупрехт перенісся кудись далеко, де голі відьми представили його «майстра Леонарду», примусив його відректися від Господа і поцілувати свій чорний смердючий зад, але лише повторившему слова ворожки: куди їдете, туди і їдьте.

Після повернення до Ренате йому нічого не залишалося, як звернутися до вивчення чорної магії, щоб стати володарем тих, до кого він був прохачем. Рената допомагала у вивченні творінь Альберта Великого, Рогерия Бакона, Шпренгера та Інстіторіса і провела особливо сильне враження Агріппи Ноттесгеймского.

На жаль, спроба викликати духів, незважаючи на ретельні приготування і скрупульозність в проходженні радам чорнокнижників, мало не закінчилася загибеллю початківців магів. Було щось, що слід знати, мабуть, безпосередньо від вчителів, і Рупрехт відправився в Бонн до лікаря Агриппе Ноттесгеймскому. Але великий відхрестився від своїх писань і порадив від ворожінь перейти до істинного джерела пізнання. Між тим Рената зустрілася з Генріхом і той сказав, що не хоче більше бачити її, що їх любов мерзенність і гріх. Граф був членом таємного товариства, який прагнув скріпити християн сильніше, ніж церква, і сподівався очолити його, але Рената змусила порушити обітницю безшлюбності. Розповівши все це Рупрехту, вона пообіцяла стати його дружиною, якщо той уб’є Генріха, що видавав себе за іншого, вищого. У ту ж ніч відбулося перше їх з’єднання з Рупрехтом, а на інший день колишній ландскнехт знайшов привід викликати графа на поєдинок. Однак Рената зажадала, щоб він не смів проливати кров Генріха, і лицар, примушений тільки захищатися, був важко поранений і довго блукав між життям і смертю. Саме в цей час жінка раптом сказала, що любить його, і любить давно, тільки його і нікого більше. Весь грудень прожили вони, як наречені, але незабаром Ренате з’явився Мадиэль, який сказав, що механізми її гріхи і що треба каятися. Рената почала молитви і посту.

Настав день, і Рупрехт знайшов кімнату Ренати порожній, переживши те, що пережила вона, відшукуючи на вулицях Кельна свого Генріха. Доктор Фауст, – випробувач елементів, і супроводжував його чернець на прізвисько Мефистофелес запросили до спільного подорожі. На шляху в Трір під час гостювання в замку графа
ф
він Валлена Рупрехт прийняв пропозицію господаря стати його секретарем і супроводжувати в монастир святого Улафа, де проявилася нова єресь і куди він вирушає у складі місії трірського архієпископа Іоанна.

У свиті його преосвященства виявився домініканець брат Фома, інквізитор його святості, відомий завзятістю переслідування відьом. Він був налаштований рішуче щодо джерела смути в монастирі — сестри Марії, яку одні вважали святою, інші — одержимою бісами. Коли в зал засідання суду ввели нещасну черницю, Рупрехт, покликаний вести протокол, дізнався Ренату. Вона зізналася в чаклунстві, у співжитті з дияволом, участі в чорній месі, шабашах та інші злочини проти віри і співгромадян, але відмовилася назвати спільниць. Брат Фома наполіг на застосуванні тортур, а потім і на смертному вироку. У ніч перед багаттям Рупрехт за сприяння графа проник у підземелля, де утримували засуджену, але та відмовилася бігти, повторюючи, що жадає мученицької смерті, що Мадиэль, вогненний ангел, простить її, велику грішницю. Коли ж Рупрехт спробував забрати її, Рената закричала, почала відчайдушно відбиватися, але раптом затихла і прошепотіла: «Рупрехт! Як добре, що ти зі мною!» — і померла.

Після всіх цих потрясли його подій Рупрехт вирушив у рідний Аозгейм, але тільки здалеку подивився на батька і матір, вже сгорбленных старих, гревшихся на сонці перед будинком. Загорнув він і до лікаря Агриппе, але застав його при останньому подиху. Ця кончина знову збентежила його душу. Величезний чорний пес, з якого вчитель слабшає рукою зняв нашийник з магічними знаками, після слів: «Піди геть, проклятий! Від тебе всі мої нещастя!» — підібгавши хвіст і нахиливши голову, вибіг з дому, з розгону кинувся у води річки і більше не з’являвся на поверхні. В ту ж мить учитель віддав останній подих і покинув цей світ. Нічого не залишилося вже, що завадило б Рупрехту кинутися на пошуки щастя за океан, в Нову Іспанію.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: