Д’артаньян у відповідь на розпитування де Бражелона про те, що творилося в Парижі в його відсутність, обурюється: «Невже ви хочете, щоб я вам вселив відраза до вашої милої і навчив проклинати жінок, котрі є щастя нашого життя?» Подруга Луїзи Ора Монтале відсилає Рауля за всією інформацією до їх пані, принцесі Генриэтте. Принцеса веде його в покої Луїзи і показує потайні сходи, люк в спальню його нареченої і її портрет, написаний на замовлення короля.
Рауль має намір битися на дуелі з маркізом Сен-Эньяном, замешанном в цій історії. Сен-Еньян в страху звертається до милості короля — Його Величність обіцяє все легко владнати. На жаль, все виявляється не так просто. До короля приходить Атос: «Ваша честь — це честь дворянства! Навіщо вам було видаляти віконта в Лондон?» — «Ви забуваєте: перед вами ваш король!» -«А ви забуваєте, що будувати своє щастя на чужому, розбитому вами, — смертний гріх. » Атос ламає шпагу про коліно і кладе її до ніг короля, снидіє від гніву й сорому. Не дві людини — дві епохи Франції різко стикаються в цей вечір в Луврі…
Тінню минулого часу є в той же час до Арамису герцогиня де Шеврез. Вона бачила Араміса на похоронах францисканського ченця, вона — таємний агент ордену єзуїтів, вона повернулася в Париж, щоб відновити своє втрачене стан. У неї є листи Мазаріні, з яких випливає, що Фуке колись запозичив з казни тринадцять мільйонів (саме ті гроші, які Кольбер за заповітом кардинала вручив королю; але знає про це лише один Фуке — і він не в змозі відвести звинувачення). Герцогиня пропонує Арамису викупити у неї листи — але отримує тверду відмову.
Араміс поспішає повідомити Фуке про цей візит. Фуке роздавлений повідомленням Араміса: його попало саме нинішнім вранці продати чоловіка своєї коханки, р-ну Ванелю одне з займаних місць при дворі, в його теперішньому положенні важливіше, — місце прокурора. Араміс і Фуке благають Ванеля переграти справа — той упирається. Вони пропонують йому вдвічі більше. З гаманця Ванеля випадає поцяткований аркуш паперу. Це чернетка його угоди з Фуке, писаний рукою Кольбера — смертний вирок Фуке і одночасно указ про занятті Кольбером поста 1 у Франції…
Герцогиня де Шеврез відвідує Кольбера, викуповує у неї листи Мазаріні, а потім проникає в покої королеви-матері. Герцогиня — берегиня її таємниці, таємниці другого спадкоємця короля Людовика XIII, другого дофіна, брата-близнюка правлячого нині Людовіка XIV — нещасного в’язня Бастилії. «Чим я можу заплатити за роки вашого вигнання, ваших сердечних мук?» — запитує плачуча Анна Австрійська. Відвідайте мій маєток. Правда, воно прийшло в занепад, потрібні кошти на його відновлення». — «Про це можете не турбуватися…»
Д’артаньян ставить перед королем ультиматум: або його відставка — або помилування зухвалого Атоса і гарантії недоторканності Араміса та Портоса. Згнітивши серце король дає слово капітана мушкетерів. Атос виходить у відставку. Рауль, після щирої розмови з Луїзою та її визнання у вічній любові до короля, відправляється в африканський похід.
Королевська свита відвідує Фуке в його замку. Араміс, скориставшись послугами коменданта Бастилії, викрадає з в’язниці в’язня по імені Марчиали, а на його місці з допомогою Портоса виявляється король Франції, викрадений з покоїв замку Фуке.