Клуб великого промислового міста був повний народу. Обговорювали новий роман початківця місцевого письменника. Представникам читацького зборів книга дуже сподобалася. Трудова життя героїв роману описана блискуче. У що стосується їх особистого життя, то тут вже перебір, стверджує Дмитро Коротєєв, один з перших інженерів заводу. Дуже тут віджене буржуазної літературою. Не міг наш радянський агроном полюбити жінку порожню, несерйозну, та ще й дружину свого товариша!
Після такої заяви Коротеева виникає дискусія. Його судження викликають подив у найближчих його друзів: молодого інженера Григорія Савченка і вчительки Олени Журавльової ( чоловік Олени — директор заводу, знаходиться в президії конференції та підтримує критичні висловлювання Коротеева).
Друзі приходять на день народження до Соні Пухової і спір про роман виникає і тут. Гриша Савченко засуджує Коротеева за його критику. Виходить, що говоримо одне, а робимо інше. За такими книгами люди скучили. Адже в житті є не тільки робота, але й любов, про яку ми боїмося писати в книгах, наче її й немає зовсім. Його підтримує художник Сабуров. Але з ними не згодна Соня. Якщо радянська людина може керувати природою, то і повинен стримувати свої почуття.
Олена Журавльова теж не очікувала такого від Коротеева. Вона була про нього зовсім іншої думки. вважала його людиною чесною, як з іншими, так і з самим собою. Але своїми думками їй поділиться було нікому: до чоловіка вона охолола ще тоді, коли він не підтримав «справа лікарів», висловивши їм свою недовіру. І навіть геройське поведінка Журавльова на пожежі, що сталася на заводі, не повернув йому розташування дружини.
Головна мета героїв повісті час «відлиги» — вміння відрізнити правду від брехні. Відлига не тільки в суспільстві (приходить після сімнадцяти років таборів вітчим Коротеева; можна не ховаючись говорити про Заході, бачитися з іноземцями, висловлюватися наперекір начальству і не рахуватися з думкою більшості). «відлига» настає в «особистому», захований десь далеко-далеко в глибині душі, подалі від людей. Коротєєв був на фронті, пізнав у своєму житті чимало бід, але і йому важко зробити правильний крок. Он і на партбюро від злякався взяти бік провідного інженера Соколовського, якого недолюблює директор заводу Журавльов.
Причиною сварки Журавльова з Соколовським було невиконання директором строків будівництва житла. Ураган, що пронісся над містом в перші весняні дні, розвалив кілька старих бараків, викликав відповідь ураган — в Москві. Журавльова знижують на посаді. У поламаною кар’єрі він звинувачує не ураган, не себе, а пішла від нього дружину Олену. Адже це аморально!
Важка і довга — як очікування весняної відлиги в самому початку суворої зими — дорога до щастя Соколовського і «лікаря-шкідника» Віри Григорівни, Савченко і Соні пухової, братії Соні художника Володі та актриси драмтеатру Танечки. Бути корисною оточуючим хоче і Лена, яка тепер з Коротеевым.
Відлига відчувається всіма: і тими хто чекав її, і тими хто не вірив.