Альдемаро, молодий дворянин із знатного, але збіднілого роду, приїжджає в місто Тудела зі своїм двоюрідним братом Рикаредо на весілля Фелисьяны, дочки одного з найбільш відомих і багатих городян, і відразу ж без пам’яті закохується в сестру нареченої, Флорелу. Вразило його несподівано почуття настільки велике, що він навідріз відмовляється покинути Туделу і повернутися в родовий замок Лерин. Незважаючи на всі вмовляння Рикаредо, Альдемаро твердо вирішує, що він наймется в будинок до Альбериго, батьку Фелисьяны і Флорелы, вчителем танців: юнак нещодавно повернувся з Неаполя, де він так навчився цьому мистецтву, що міг змагатися з італійцями.
Як раз в цей час Фелисьяна, її чоловік Тевано, Флорела і Альбериго обговорюють тільки що закінчилося святкування. Воно вдалося на славу: лицарський турнір, змагання в силі і спритності, маскарадний хід, кожен учасник якого проявив чудеса винахідливості, і безліч інших розваг. Тільки одне засмучує молодих жінок: серед усіх розваг явно бракувало танців, і вони нарікають батька на своє невміння танцювати, дорікаючи йому, що він не навчив їх цьому мистецтву. Альбериго вирішує негайно ж виправити свою помилку і найняти їм вчителі — тут-то і приходить Альдемаро, що видає себе за вчителя танців. Він дуже подобається всім членам сім’ї, особливо Флореле, яка відразу ж у нього закохується. Дівчина славиться своєю красою — на тільки що закінчився святі багато, в тому числі знатний і красивий дворянин Вандалино, склали свої призи до її ніг на знак поклоніння.
Вандалино давно закоханий у Флорелу, а на весілля її сестри він наважився, передаючи Флореле футляр зі своїм призом, вкласти в нього любовне послання. Тепер юнак сподівається отримати відповідь і, дізнавшись, що Альбериго найняв для дочок вчителя танців, звертається до нього з проханням стати посередником між ним і Флорелой. Альдемаро погоджується, сподіваючись таким чином з’ясувати, як ставиться Флорела до палкому прихильнику, і оцінити, чи є у нього надія на успіх. З’ясовується, що щастя Фелисьяны не настільки велике, як це могло здатися гостям на її весіллі: вона не любить свого чоловіка і вийшла за нього, лише підкоряючись волі батька. Вона явно заздрить сестрі, в яку закоханий Вандалино, — цей молодий вишуканий дворянин дуже подобається нареченої. Дізнавшись, що він наважився передати Флореле разом з призом любовне послання, Фелисьяна благає сестру погодитися на побачення зі своїм шанувальником, а вночі на балкон поговорити з ним вийде вона — той все одно не знає їхніх голосів і з легкістю візьме сестру за іншу. Зі свого боку Альдемаро вирішує підглянути за цим побаченням, щоб дізнатися, чи відповідає Флорела на почуття свого шанувальника. Він, так само як і Вандалино, помиляється, приймаючи Фелисьяну, прихильно слушающую з балкона пристрасні визнання стоїть внизу Вандалино, за Флорелу.
Нещасний Альдемаро не може стримати своїх переживань і, даючи на наступний день Флореле урок танців, зізнається їй у коханні. На щастя, він несподівано дізнається, що йому платять взаємністю. Флореле стає відомо, що Альдемаро належить до знатного роду і що тільки любов до неї змусила його найнятися вчителем танців. Сама ж вона зізнається йому, що на балконі вночі стояла її сестра, і пояснює, як і чому вона там опинилася. Розмову молодих людей перериває прихід Фелисьяны, яка встигла написати любовне послання Вандалино від імені Флорелы, вклавши в нього свої власні почуття і бажання. Флорела доручає Альдемаро передати цей лист адресату: тепер юнак у курсі гри, яку ведуть сестри, і охоче береться виконати це доручення.
Флорелу дещо турбує, що їй невідомо зміст любовного послання, написаного від її імені, а Фелисьяна всіляко ухиляється від прямої відповіді. Однак Альдемаро сам дізнається від Вандалино, що того призначено вночі побачення в саду. Коли це стає відомо Флореле, вона обурена тим, з якою легкістю сестра ставить під удар її честь. Прочитавши відповідь Вандалино на записку Фелисьяны, Флорела з гнівом розриває його і підмінює інших, у якому Вандалино відмовляється прийти на призначене йому побачення, оскільки бачить у предметі своєї пристрасті майбутню дружину, а не коханку, і обіцяє чекати її, як і минулої ночі, під вікном. Саме цю відповідь Альдемаро і передає Фелисьяне, яка найвищою мірою ображена байдужим тоном посла
Н
ія. Альдемаро ж вирішує разом з двома слугами підстерегти Вандалино вночі під вікном і провчити його. У свою чергу Тевано, чоловік Фелисьяны, знайшовши обривки розірваного Флорелой листи, підозрює, що воно було адресоване його дружині, і теж вирішує провести ніч в саду, щоб вистежити непроханого гостя. На побачення ж у сад вночі виходить Флореда, яка відкриває Вандалино правду: вона йому ніколи не писала, і, швидше за все, над ним пожартувала якась дуенья. В нічній темряві Альдемаро, збирався провчити палкого шанувальника Флорелы, приймає Тевано за зловмисника і ледь не ранить його.
Між тим ображена Фелисьяна вирішує порозумітися з Вандалино, який запевняє, що він ніколи не писав Флореле байдужих послань і не відмовлявся від нічних побачень. Зрозумівши, що за цим обманом варто Альдемаро, Фелисьяна вирішує помститися: вона наказує дворецькому, який не має особливої любові до вчителя танців з-за його вишуканих манер і тому буде мовчати, поставити в кімнаті Альдемаро скриньку з коштовностями. Вона ж пише від імені сестри послання Вандалино, в якому Флорела нібито підтверджує свій намір прийти до нього вночі на побачення і обіцяє стати його дружиною. Фелисьяна проявляє чудеса винахідливості, передаючи цю записку Вандалино прямо в присутності Тевано, свого чоловіка. Залишившись одна, Фелисьяна під якимось приводом просить принести її коштовності, і тут виявляється їх зникнення. Посланий на пошуки дворецький незабаром приносить скриньку з коштовностями, яка була виявлена в кімнаті вчителя танців. Розгніваний господар будинку Альбериго наказує слугам відібрати у Альдемаро шпагу і перепровадити того в тюрму. Спритний Белардо, слуга Альдемаро, зумів вислизнути. Він кидається на пошуки Рикаредо, який повернувся в Туделу, сподіваючись умовити свого двоюрідного брата повернутися під отчий дах. Прихопивши ще одного слугу, Рикаредо і Белардо направляються в будинок Альбериго, куди проникають непоміченими.
Тим часом Флорела, щоб врятувати коханого, пояснює своєму батькові, що ніколи не любила Вандалино і що перехоплений лист, в якому вона призначає того вночі побачення в саду, подложно. Боячись, що якщо правда вийде назовні, то Фелисьяна буде зганьблена, Альбериго благає Флорелу вийти заміж за Вандалино і врятувати сестру і всю сім’ю від ганьби. Однак винахідлива Флорела і тут придумує вихід: вона підказує батькові, як того слід повестися з Вандалино, і навіть Альбериго вражений винахідливістю дочки. Не бажаючи примушувати Флорелу до шлюбу з нелюбом, він говорить Вандалино, що не мріє ні про що інше, як бачити того своїм зятем, але нерозважлива Флорела вирішила таємно повінчатися з учителем танців і під чужим ім’ям ввести його в дім батька. Потім вона передумала, і тепер її рука вільна — Альбериго з радістю видасть дочку за Вандалино. Почуте сильно бентежить ще недавно палко закоханого юнака: він не хоче ганьбити свій рід шлюбом з жінкою, яка могла повести себе так негідно, не може уявити таку жінку матір’ю своїх дітей. І Вандалино без вагань відмовляється від честі стати зятем Альбериго. Поки йшло це пояснення, Флорела зняла кайдани з сидить під замком Альдемаро, а проникли в будинок Рикаредо і його супутники ледь не схопилися на шпагах з Тевано.
Альбериго оголошує всім присутнім, що Вандалино відмовився від домагань на руку Флорелы і що, знаючи про знатності роду, з якого відбувається Альдемаро, він з радістю видасть за того свою дочку. Слуга Альдемаро Белардо отримує в дружини Лисену, служницю Флорелы, за якої Альбериго дає щедру придане, а Фелисьяне не залишається нічого іншого, як викинути з серця любов до Вандалино.