Тургенєв Живі мощі для читацького щоденника
Автор з Єрмолаєм йдуть на полювання. Із-за дощу вони змушені переночувати в близькому хуторці. Там герої зустрічають хвору жінку. Вона дуже страждає, але думає лише про оточуючих. Ликера у снах бачить Бога і рада своїм мученьям. Так вона спокутує гріхи всіх ближніх людей. Ця жінка не хоче допомоги лікарів або яких-небудь людей. Вона вважає, що її винагородив хрестом Господь і радісно несе цей хрест. Сни про Бога і святих допомагають їй впоратися з труднощами.
Головна думка
Справжній чоловік завжди повинен думати про благополуччя оточуючих. Власні муки і страждання здаються дрібницями, коли в душі турбуєшся тільки про близьких, і забуваєш своє благо.
Короткий зміст Тургенєв Живі мощі
Оповідач і герой, по імені Єрмолай, йдуть разом на полювання на тетерева. Починається сильний дощ. Продовжувати перебувати без прикриття в таку погоду могло завдати здоров’ю героїв серйозної шкоди. Вони намагаються знайти вихід зі складної ситуації. Оповідач згадує, що неподалік від тієї місцевості, де вони полюють, є село Олексіївка. Мати оповідача має невеликий хутір у цьому селі.
Герой ніколи не бував там. Він був радий знайти якийсь притулок, оскільки жахлива дощова погода не залишала йому іншого виходу. Два мисливця попрямували в Олексіївку. Герої переночували в хутірці. Вранці автор вирішив походити навколо будиночка і подивитися околиця. Поряд з хуторцем був сад. Він мав дуже убогий і жалюгідний вигляд. Було видно, що сад вже довгий час покинутий. Ніхто не доглядав за ним вже довгий час. У садочку був невеликий плетений сарайчик.
Поряд з цим сараєм герой помітив якусь постать. Вона нагадувала мумію. Приближавшись, головний герой помітив, що мумія насправді жінка. Її звали Лукерией. Вона була хвора. Риси обличчя Ликери видавали якою красунею вона була раніше. Тепер від її краси нічого не залишилося. Бідолаха так схудла і висохла, що дійсно нічим не відрізнялася від мумії. Бідолаха розповіла своїм гостям, що все почалося сім років тому. Вона впала з ганку. Це стало причиною нескінченних хвороб. Тепер вона не могла навіть рухатися. У селі Ликеру називають «Живі мощі». Ця бідолаха зовсім не вінілу долю за таку врахувати. Розповідала, що цілком задоволена життям.
Своїми стражданнями вони спокутували гріхи всіх ближніх. Вона відмовилася від допомоги лікарів. Її єдиним проханням було зменшення оброку селян. Ликера хвилювалася й думала лише про оточуючих її людей.
Читати короткий зміст Живі мощі. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій