У невеликому нарисі «Воробей» автор описує, здавалося б, незначна подія яке, однак, не залишило його байдужим, потрясло і змусило взятися за перо.
Повертаючись, як-то з полювання, Іван Сергійович побачив пташеня горобця, навіть не підлітка, а зовсім маленького, що випало з гнізда желторотого малюка. Мисливський пес, помітивши пташеня, зацікавився ним і не поспішаючи став наближатися до «здобичі». Але в цей момент з березових гілок зірвався дорослий скуйовджений горобець з чорною манишкою на грудях і завмираючи від страху, очікуючи неминучу загибель з відчайдушним писком героїчно кинувся назустріч собаці. Яким величезним страшним звіром здавався йому дружелюбний пес Трезор! Але воробьишка мужньо кинувся назустріч жахливого чудовиська захищаючи собою свого нетямущого нащадка.
Він відчайдушно цвірінькав і кидався на собаку. І Трезор завмер, а потім почав задкувати під напором істинного мужності маленького, жертвує собою істоти, мабуть він визнав велику силу батьківської любові й самопожертви…
Тургенєв відкликав здивованого пса і поспішив піти. Він сам був вражений мужністю крихітного істоти і схилявся перед його героїчним поривом!
Немає нічого сильніше любові і готовності не роздумуючи віддати своє життя за своє чадо. І саме на цій безкорисливої любові і тримається життя!
4 клас, 2 клас.
Читати короткий зміст Воробей. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій