У маленькому оповіданні автор малює нам стару вулицю, поспішають по своїх справах людей і старого жебрака.
Герой-оповідач був зупинений вкрай хворим і немічним на вигляд убогим людиною. Одягнений він був у рванину, а помутненные очі і брудні рани по всьому тілу, ссохшиеся і посинілі губи викликали у героя почуття співчуття і негайне бажання допомогти цьому хворій людині… Жебрак, витягнувши руку, набряклу і брудну, і простягнув її до оповідачеві, просячи милостиню.
Той почав шукати скрізь, по всьому безлічі кишень одягу, хоч одну маленьку монетку, але доля не мала до цього – з жахом зрозумів, що залишив удома навіть свій носовичок, і що кишені його абсолютно порожні… А жебрак чоловік все так само простягав, чекаючи милостині, свою руку, вкриту запаленими струпами.
Тоді ж герой, розгубившись, гаряче вибачаючись за те, що він не має нічого подати йому, схопив руку жебрака і міцно потиснув її. На диво, жебрак не образився, а, піднявши на оповідача червоні, запалені очі, усміхнувся і міцно потис руку у відповідь, запевняючи, що це прояв людяності до вбогого, і є найщиріше подаяння.
Оповідач, відійшовши трохи від цієї людини, зрозумів, що жебрак сам надав йому милостиню…
Читати короткий зміст Село. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій
