У відомому вірші Михайла Лермонтова «Три пальми» зелені красуні безуспішно чекають на відпочинок в тіні своїх гілок подорожніх. Дзюрчить студена струмінь джерельної води серед пустелі у пальм. І тих, хто так мріє подарувати відпочинок і прохолоду втомленим мандрівникам, продовжує мучити самотність. Під пальмами ніхто не зупиняється.
І тоді пальми звернулися до Бога з борошном: «На те ль ми народилися, щоб тут в’янути?». Небо проявило участь, прохання обернулася караваном. Подорожні розташувалися під розлогими деревами, стали заповнювати глечики чистою водою з джерела. Здається, ось вона, ідилія, прекрасна картина щастя і спокою. Але вночі безсердечні мандрівники, відпочивши, вирубали пальми під корінь. Вони спалили з в нещадному полум’ї.
Залишився лише джерело на безплідному грунті. Тепер його нема кому прикрити від висушення, і він вже не такий повноводний і прохолодний. А горді пальми, які так хотіли радувати людей тінню, впали ні за що.
Поет закликає зненавидіти людську безглузду жорстокість і агресію. Мініатюра, безумовно, має алегоричне звучання. І пальми є прообразами полеглих у боротьбі за світле завтра і людські цінності. Вірш завдяки його мудрому висновку нагадує маленьку філософську поему, яку можна читати і перечитувати і знаходити все нові акценти для роздумів…
Читати короткий зміст Три пальми. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій