Граф Альбафьорита і маркіз Форлипополи прожили в одній флорентійської готелі без малого три місяці і весь цей час з’ясовували стосунки, сперечаючись, що важливіше, гучне ім’я або повний гаманець: маркіз докоряв графа тим, що графство його куплене, граф же парирував нападки маркіза, нагадуючи, що графство він купив приблизно тоді ж, коли маркіз змушений був продати свій маркизат. Швидше за все, настільки негідні аристократів суперечки і не велися б, коли б не господиня тієї готелі, чарівна Мірандоліна, в яку обидва вони були закохані. Граф намагався завоювати серце Мирандодины багатими подарунками, маркіз ж все козиряв заступництвом, якого вона нібито могла від нього очікувати. Мірандоліна не віддавала переваги ні тому, ні іншому, демонструючи глибоке байдужість до обох, готельна ж прислуга явно більше цінувала графа, який проживав за цехину в день, ніж маркіза, витрачати від сили три паоло.
Як-то раз знову затіявши спір про порівняльні переваги знатності і багатства, граф з маркізом закликали до судді третього постояльця — кавалера Рипафратта. Кавалер визнав, що, як би гарно не було ім’я, завжди добре мати гроші на задоволення усіляких примх, але привід, з-за якого виник спір, викликав у нього напад презирливого сміху: теж, придумали, з-за чого сперечатися — з-за баби! Сам кавалер Рипафратта ніколи цих баб не любив і рівно ні в що не ставив. Уражені настільки незвичайним ставленням до прекрасної статі, граф з маркізом почали розписувати кавалеру принади господині, але той вперто стверджував, що і Мірандоліна — баба як баба, і нічого в ній немає такого, що відрізняло б її від інших.
За такими розмовами застала постояльців господиня, якій граф тут же підніс черговий дарунок любові — діамантові сережки — Мірандоліна для пристойності поотнекивалась, але потім прийняла подарунок для того тільки, за її словами, щоб не ображати синьйора графа.
Мирандолине, після смерті батька вимушеної самостійно утримувати готель, загалом-то набридло постійне волокитство постояльців, але мови кавалера все ж не на жарт зачепили її самолюбство — подумати тільки, так зневажливо відгукуватися про її принади! Про себе Мірандоліна вирішила вжити все своє мистецтво і перемогти дурну і протиприродну неприязнь кавалера Рипафратта до жінок.
Коли кавалер зажадав замінити йому постільна білизна, вона — замість того щоб послати до нього в кімнату слугу, пішла туди сама, Цим вона вкотре викликала невдоволення слуги, Фабриціо, якого батько, вмираючи, готував їй в чоловіки. На несміливі закиди закоханого Фабріціо Мірандоліна відповідала, що про заповіт батька подумає тоді, коли збереться заміж, а поки її флірт з постояльцями дуже на руку закладу. Ось і прийшовши до кавалеру, вона була нарочито смиренна і услужлива, зуміла зав’язати з ним розмову і врешті-решт, вдавшись до тонких хитрощів упереміж з грубими лестощами, навіть прихилила його до себе.
Тим часом в готель прибули дві нові мешканки, актриси Деяніра і Ортензия, яких Фабріціо, введений в оману їх нарядами, прийняв за благородних дам і став величати «сиятельствами». Дівчат посмешила помилка слуги, і вони, вирішивши побавитися, представилися одна корсиканской баронесою, інша — графинею з Риму. Мірандоліна відразу розкусила їх невинну брехню, але з любові до веселих розіграшів обіцяла не викривати актрис.
У присутності новоприбулих дам маркіз з превеликими церемоніями як найбільшу коштовність підніс Мирандолине носовичок рідкісної, за його словами, англійської роботи. Спокусившись скоріше не на багатство дарувальника, а на його титул, Деяніра з Ортензией тут же покликали маркіза пообідати з ними, але, коли з’явився граф і на їх очах подарував господині діамантове намисто, дівчата, миттю тверезо оцінивши ситуацію, вирішили обідати з графом як з чоловіком безсумнівно більш гідним і перспективним.
Кавалеру Рипафратта в цей день обід був поданий раніше, ніж усім іншим. Мало того, до звичайних страв Мірандоліна присовокупила цього разу власноруч приготований соус, а потім ще й сама принесла в кімнату кавалера неземного смаку рагу. До рагу подали вина. Заявивши, що вона без розуму від бургундського, Мірандоліна випила келих, потім, ніби між іншим, сіла до столу і стала їсти і випивати разом з кавалером — маркіз і граф луснули б від заздрощів при вигляді цієї сцени, так як і той і інший не раз умовляли