ДВАДЦЯТЬ ТИСЯЧ ЛЬЄ ПІД ВОДОЮ Роман (1870) Немо, капітан (принц Даккар) — дослідник морських глибин, винахідник і власник фантастичної підводного човна «Наутілус», яка час від часу показується на поверхні морів, сприймається всіма як якийсь надприродний і небезпечний представник китоподібних, стаючи об’єктом не тільки цікавості, але і полювання. Спеціально отправившееся на пошуки невідомого «тварини» судно «Авраам Лінкольн» зазнає поразки в сутичці з ним. Дивом вцілілі вчений-природознавець П’єр Аронакс, його слуга Консель і кітобой Нед Ленд опиняються на борту «Наутілуса», стають бранцями Н. і роблять разом з ним кругосвітню подорож, пройшовши двадцять тисяч льє під водою; ці події становлять фабулу однойменного роману. Символічно ім’я героя (лат. Nemo — ніхто). Овіяна таємницею минуле Н. його конфлікт з суспільством, який призвів до остаточного розриву, справжнє ім’я. Втеча від світу і непроясненість його мотивування, духовне самотність, спорідненість з могутньою стихією — все це додає зовнішності Н. риси романтичного героя. Оповідання ведеться від імені П’єра Аронакса, який, розуміючи всю непересічність особистості Н. намагається бути об’єктивним.
Постійно декларована ненависть до людства, яке в свідомості Н. ототожнюється з ідеєю насильства і несправедливості, і періодично вживаються ним пошуки контакту з людьми; пристрасне волелюбність і обдумане ув’язнення себе в обмеженому просторі «Наутілуса»; страхітлива часом суворість, підкреслена стриманість і хвилини душевного розкріпачення, віддаються грі на органі, — настільки явні протиріччя не можуть вислизнути від погляду пильного спостерігача, яким є Аронакс. Однак атмосфера загадковості збережена майже до кінця оповідання. Лише в останніх розділах роману «Таємничий острів» автор проливає світло на таємницю Н. який виявляється всезнаючим і всюдисущим покровителем острова, на якому розгортаються описувані події, типові для робінзонади. Н. рятував життя мешканців острова, які, не здогадуючись, кому вони зобов’язані життям, надіялися на нього як на провидіння. Його «Наутілус» знайшов останній притулок у водах Тихого океану. Відчуваючи наближення смерті, Н. вирішує виявити себе перед людьми: пориви співчуття, бажання допомогти їм розтопили в ньому лід людиноненависництва.
Розповідаючи історію свого життя, половина якої пройшла в добровільному морському ув’язненні, Н. постає як духовний побратим романтичних героїв, долі яких завжди є несправедливість і гоніння. Індієць за походженням, геніально обдарований і отримав в Європі різнобічну освіту, принц Даккар (таке справжнє ім’я Н.) очолив на батьківщині повстання проти англійського панування; повстання закінчилося поразкою. Смерть не пощадила нікого з друзів Даккара і членів його сім’ї. Сповнений ненависті до всього, що відбувається на світі, не знающем, що таке свобода і незалежність, він знайшов притулок від твореного в світі зла під водою, в глибинах морів.