«Сповідь» – це твір, яке стало найпершою автобіографією в літератур Європи. Протягом багатьох років воно було взірцем для християнських письменників. Твір охоплює тільки частину життя Августина Аврелія, але за то має потрібні і необхідні знання, які допоможуть розвиватися духовно і філософськи, а також стане неоціненним посібником по вихованню релігійних знань. На початку свого творіння він розповідає про своє життя, яка була сповнена вадами і помилками. А тепер він просить вибачення і хоче своїм твором хвалити Господа.
У цьому творі він показує свій філософський шлях від самого розладу і роздвоєння життя до прагнення до об’єктивного світу і єдності. Зазвичай людина замикається на чуттєвому світі і так знаходить морок і страждання. Він же запитує, невже не видно цієї безодні, що це таке і як з цим бути. Він переноситься в епоху, коли ще не існувало християнство, щоб зуміти вирватися і зрозуміти, як позбутися цієї негативної глибини до світла і правди, щоб позбутися себе від гріха і роздвоєння.
У «Сповіді» він показує той відрізок свого життя, коли він відрікся від маніхейства, але ще не прийняв християнство. І єдине, що змушувало його прагнути до світла Божого, це те, щоб воля була достовірною, як власне і існування. Ні один скептик не міг вплинути на нього. Але все ж він знаходив у своїй волі один недолік. Він грішить, але не хоче цього робити і з цього робить висновок, що несвобода – це покарання, яке він терпить.
Виходячи з усього, він робить висновок, що є щось достовірне, що дійсно підносить над усіма протиріччями, і навіть у розладі пізнається справедливість. Роздвоєння і розлад він відносить тільки до тимчасової дійсності, а от мир і єднання є вічними ідеалами. Він шукає всесвіт, яка змогла б подолати всі контрасти дійсності і подвійності в єдності світу. Пошук – це тривалий процес, який може заподіювати біль і муки. Також веде міркування, про час і простір.
Він ставить сміливі питання, чи міг Господь сотворити світ раніше або пізніше? Що він зробив до створення світу? І як можна співвіднести нашого творця з часом і вічністю? Щоб дати відповіді на ці питання, він звертає до тлумачення часу Платона і каже, що час це теж створена субстанція.
Він говорить, що Бог ставиться до вічності, тому тут не може вити понять «раніше» і «пізніше», не доречно питати його, коли і що він створив, а відповідно і час починає йти з моменту створення світу.
Але все ж таки він багато міркує про час, про минуле, майбутнє і сьогодення. Він точніше виділяє термін простір, але називає його місцем. Він будує питання логічно і про час, про простір, тому завжди викликає інтерес. Причому вони служать прообразами сьогодні для абсолютно нових образів і асоціацій.
Коли читаєш цей твір, то з’являється відчуття, ніби відкривається суб’єктивна свідомість, але тут теж проглядає боротьба контрастів, причому активна. Тут він показує психологічний процес, який переживають всі люди, яким віра дістається через боротьбу і зусилля, хто знаходиться в іншому пошуку. Ця праця стала головним духовним чинником, який визначив мислення середньовіччя, а філософські погляди мали вплив на християнство в Західній Європі.
З ним твором і вміннями він заклав основи християнської філософії. Він не брав підхід греків, який включав в себе об’єктивізм та інтелектуалізм. Він вибудував свій підхід, який за основу брав волю, яка стояла попереду розуму. У своїх вченнях він виступає проти єресей і язичників. Для нього ідеалом служила єдність світового боговластия. Своїми працями він зробив неоціненний внесок у розвиток релігії, філософії.
Читати короткий зміст Аврелій Августин Сповідь. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій