Від імені хлопчика автор розповідає про те, як у хаті опинилася молода білка. Про те, як вона швидко прижилася і освоїлася в будинку. А потім несподівано з вазочки на столі пропали цукерки.
Випадково хлопчик виявив, що білка, виявляється, під стару капелюх на шафі складала все, що могла – тут були і зниклі цукерки, і цукор, і хліб, і горіхи, і навіть кістки. Білка робила запаси на зиму – бо вже настала осінь.
Зібрані хлопчиком і його батьком в лісі гриби вона розклала і розвісила по всьому будинку, щоб просушити і теж покласти на зиму.
А коли настали холоди, білка раптом зникла. Шукали її, шукали, але знайти так і не змогли. Подумали, що, мабуть, пішла в сад, а звідти в ліс. Шкодували, звичайно, але нічого не поробиш.
Якось вирішили затопити піч, поклали дров, підпалили. Раптом з печі білка кулею вилетіла, а слідом за нею витягли і гніздо, яке вона влаштувала там – з старих речей, зібраних їй по дому. Тут були і мамині рукавички, і бабусина хустка, і навіть татів краватку.
Ось така вона, підсумовує автор, «біляча натура»!
Розповідь Георгія Скребицкого «Злодюжка» увійшов до збірки «Оповідання мисливця», випущений видавництвом «Детгиз» в 1948 році.
Він розрахований на молодшу читацьку аудиторію. Зазвичай його рекомендують у початкових класах школи для уроків позакласного читання.
Читати короткий зміст Злодюжка. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій