Літнім, теплим днем, оповідач прогулюється в березовому переліску і спостерігає за сонячним світлом, який грає сонячними зайчиками в березовому листі, траві і дорозі. Від сонячного світла на душі тепло і радісно.
В далі він чує пташиний голос зозулі, який говорить: «Ку-ку-ку-ку!» Автор представляє на кого може бути схожа ця лісова птах, голос якої він давно чує, але ніяк не може побачити. На сову або когось іншого? Вирішує піти на голос зозулі і подивитися, як вона виглядає.
Це виявляється не простим заняттям. Чим ближче автор оповідання підходив до місця, де має сидіти зозуля, тим далі чується: «Ку-ку-ку».
Тоді оповідач вирішив сховатися в ліщині і у відповідь теж починає кукукать. Після цього лісова зозуля замовкла. Через деякий час вона кукукнула зовсім близько від кущів ліщини. Оповідач промовчав, вирішив: «Нехай пошукає».
Раптом дивиться зозуля села на сучок сусіднього дерева. Це була невелика і непримітна птах. У неї був довгий хвіст, сама вона була сіра з темними цятками на грудях. «Ось значить, яка ти зозуля. Схожа на маленького яструба», – подумав оповідач. І голосно кукукнул. Птах трохи не впала з гілки, стрепенулася, залопотіла крилами і швидко полетіла вглиб хащі лісу.
Автор був дуже радий, що побачив, як виглядає зозуля. Ще й розмовляв з нею на її рідною, пташиною мовою.
Після цієї історії оповідач став часто гуляти по глухих лісових місцях і розкривати нові таємниці рідних місць. У природи немає кінця таємниць і незвіданих дорогах.
Розповідь вчить любити, берегти рідну природу та вивчати її цікаві таємниці.
Читати короткий зміст Лісової голосок. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій