Розповідь про кота, який своїми звичками, вірністю нагадував собаку.
Існують стереотипи, що коти прив’язуються до дому, а собаки – до людей. Цей кіт довів протилежне, адже він абсолютно спокійно переніс переїзд, не втік на стару квартиру. Та й завжди привітав господарів – вибігав зустрічати. Навіть біг за ними в магазин або на город.
Втім, в іншому Іванович був звичайним, цілком ледачим котом. Наприклад, міг спати без задніх лап, як говориться. Навіть міг уві сні не помітити, що щеня по підлозі тягне його за хвіст. Мишей лінувався ловити – вони прямо поруч з ним могли бігати. З іншого боку, ловив щурів, вони були йому цікавіше. Величезний кіт легко міг зловити щура, але ніколи її м’яса не їв. Він приносив здобич господині, страшно лякаючи жінку. Щури іноді були ще живі!
В оповіданні ще безліч забавних сцен. Як, наприклад, кіт ловив рибу в акваріумі, як заснув у діжці – прямо на тесті. Як ворогував з воронами, а ще колючим їжачком, а після цього з їжаком подружився.
Тут мова йде навіть не просто про протиставлення кіт або собака. (Хто краще?!) Тут справа в чудових якостях конкретної тварини. Бувають і боягузливі пси, і відважні коти – вірні і доброзичливі. Ні до тварин, ні до людей не варто застосовувати стереотипи сліпо.
Читати короткий зміст Кіт Іванич. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій