Короткий зміст Шолохова Доля людини для читацького щоденника, читати короткий переказ онлайн

Зміст

  • Дуже коротко
  • Короткий зміст
  • Короткий зміст по главам
  • Дуже коротко

    Знамените твір Михайла Шолохова «Доля людини» розповідає нам про життя простого російського солдата. В образі Андрія Соколова показана доля всього радянського народу. Несподівано настала для всієї країни війна зруйнувала всі мрії на майбутнє у нашого героя.

    Забравши рідних і близьких, не дозволили російській людині зламатися, завдяки його сильної волі й стійкості характеру. Зустрівши маленького хлопчика Ванюшу, Соколов зрозумів, що в його житті ще будуть світлі і радісні моменти.

    Оповідання вчить нас бути мужніми, любити і стійко захищати Батьківщину, які б удари не підносила вам життя. Завжди знайдеться людина, яка подарує любов, турботу і зробить ваше життя щасливим.

    Читати короткий зміст оповідання Шолохова Доля людини

    Розповідь оповідає про нелегке життя людини – Соколова, на його долю випала нелегка доля, але він стійко пережив всі негаразди і поводився хоробро, виявляв повагу і турботу до інших, навіть коли у самого було погано в житті.

    Оповідач і Соколов зустрілися випадково, вони стояли й курили, поки Соколов говорив про своє життя.
    Соколов жив у Воронезькій губернії, працював, як і всі – не покладаючи рук, поруч з ним була турботлива дружина. Але мирне життя скінчилася, і почалася війна. Став Соколов шофером, а вдома залишилися діти і любляча дружина, яка проводжала чоловіка зі сльозами на очах. Це не сподобалося Соколову, подумав, що живцем ховають його. На війні був двічі поранений, а коли ночували в церкві – три різний випадки трапилися з героєм.

    Перший – вправив йому руку невідомий чоловік.

    Другий – Соколов задушив людини, який хотів чотового віддати фашистам.

    Третій – фашисти вбили віруючого, який не хотів оскверняти церква, щоб справити нужду.

    Після Соколов зважився на втечу, на третю добу його зловили і після перебування в карцері, відправили до Німеччини.

    Одного разу Соколова трохи не вбили, але зміг уникнути її. Соколов сказав такому ж людині по нещастю, що для них маленькі могили приготували. Це почув Мюллер – комендант табору, в якому знаходився Соколов.

    Комендант табору наказав випити його за свою смерть, не закусивши (Соколов вирішив не брати і шматка хліба він фашиста, хоча дуже хотів їсти), сміючись полоненому в обличчя, як би принижуючи його положення і показуючи свою повну владу над його життям. Так він випив три склянки, а комендант, здивувавшись такому стійкому людині, вирішив не вбивати за сказані слова. У концтаборі Соколова морили голодом, але все ж він зміг вижити.

    Далі Соколова знову відправили в шофери, коли він віз чергового майора, то оглушив його і забрав пістолет, після чого подолавши пост, повернувся до своїх. Тут його чекали погані новини – він втратив сім’ю. Таке гірке звістка похитнула Соколова, але не надовго. Він, зібравшись з силами, вирішив не відступати. Зрозумів, що робити йому більше нічого і пішов на фронт. Перед цим подивився на залишки свого будинку.

    Через деякий час Соколов дізнається, що син – Анатолій живий і добре закінчив училище, і пішов на фронт (на фронті він добре відзначився, мав багато нагород і був відмінним бійцем), в сорок п’ятому році був убитий снайпером.
    Коли ж війна скінчилася, він поїхав в Урюпинск до одного. Там і залишився жити. Біля магазину познайомився з маленьким хлопчиком Іванком, у якого мати і батько загинули під час війни. Одного разу сказав хлопчикові, що він його батько і усиновив його, а дружина товариша допомогла за доглядом дитини. Але потім знову біда – випадково збив корову (вона вижила), жителі сполошилися, а автоінспектор відібрав дозвіл на права, незважаючи на вмовляння. Всю зиму теслював, а потім подався знову до товариша(спілкувався з ним деякий час поштою), який із задоволенням його прихистив, та й там нову книжку на дозвіл водити дадуть. Соколов вирішив, що віддасть хлопчика в школу, тоді і знайде постійне місце проживання, а зараз почекає. На цьому розповідь Соколова закінчується – підходить човен, і оповідач прощається з випадковим знайомим. Він став думати над почутим. А маленький хлопчик помахав своєю маленькою рожевої рученькой на прощання. Так оповідач зрозумів, що важливо не образити дитину і приховати від нього свою чоловічу сльозу.

    Даний розповідь вчить про те, що потрібно проявляти людяність до інших, незважаючи ні на що. Соколов – знедолений людина, “справжній російський”, який протистояв злу, зміг зазирнути страху в очі. Вчинок Соколова (коли він узяв до себе хлопчика), показує, що люди можуть проявляти співчуття до інших, жаліти і допомагати.

    Історія вчить стояти за себе і зберігати честь, так Соколов відстояв свою гідність, коли пив за свою смерть, що допомогло йому врятуватися.

    Соколов – приклад російської людини, який увібрав у себе всі якості людей того часу, показник того, що людям все ж притаманна доброта і сміливість.

    І ще один урок приносить розповідь, що за своє життя треба боротися всіма силами, як це робив Соколов. Не боятися противника чи ворога, а сміливо дивитися в його обличчя і наступати. Адже життя – одна, і не треба її втрачати без бою.

    Короткий зміст Шолохов Доля людини по главам

    Андрій Соколов

    На самому початку розповіді ми бачимо, як оповідач їде на возі з товаришем в станицю Букановскую. Дія відбувається ранньою весною, коли тільки почав танути сніг і тому дорога виявилася виснажливою. Через деякий час йому доводиться переправлятися через річку з несподівано з’явилися шофером. Опинившись на іншому березі, що оповідає залишився чекати водія, який обіцяв прибути через 2 години. І можливо очікування було б нудним, але несподівано до сидів оповідачеві підходить чоловік з дитиною, який і стане головним героєм оповіді. Андрій Соколов, так його звали, прийнявши невідомого йому людини за шофера, сідає поруч і розповідає йому про своє життя.

    Життя Соколова до війни

    Головний герой народився в 1900 році у Воронезькій губернії. Воював у Червоній Армії. Коли настав голод в країні Рад, пішов наймитувати, тому й вижив. Поховавши батьків і сестричку, вирушив до Воронежа, де працював теслею і простим робітником на заводі. Там же зустрівши свою любов, незабаром одружився. Жінка попалася Андрію ласкава, все розуміє, справжня господиня. Ірина, так її звали, ніколи не докоряла йому за зайву випиту чарочку, ні за грубе слово. Пізніше в сім’ї з’явилися діти – дві доньки і син. І ось тоді-то, Соколов вирішив покінчити з випивкою і зайнятися серйозною справою. Найбільше його тягнуло до машин. Таким чином, він став працювати шофером. Так би і тривала мирна, розмірене життя, якби не напад фашистської Німеччини на нашу країну.

    Війна і полон

    Прощання з родиною було таким важким, наче Соколов передчував, що своїх рідних він більше не побачить. На фронті він також шоферував. Був два рази поранений. Але війна не відступала від наших рідних просторів і піднесла йому важкі випробування. У 1942 році в одному з наступу фашистів, підвозячи снаряди в траншеї, наш герой був контужений. Прийшовши у свідомість, він зрозумів, що опинився в тилу ворога. Бажаючи вмерти, як справжній російський солдат, Соколов з гордо піднятою головою став перед фашистами. Таким чином, Андрій потрапляє в полон. За весь свій час у німців в житті нашого героя відбуваються досить – таки вагомі події. По-перше, пам’ятаючи про честь і гідність радянського воїна, він рятує комуніста і вбиває зрадника. Там же полонений військовий лікар вправляє Соколову вывихнутую руку. Всі ці моменти розкривають різноманітні типи людської поведінки в страшних обставинах.

    Епізоди, де фашисти розстрілюють віруючої людини, який всю ніч відпрошувався у вбиральню і розстріл кілька військовополонених, змусили задуматися про втечу. Такий випадок йому підвернувся. Коли всіх відправили рити могили, Андрій втік. Але далеко йому піти не довелося. На четверту добу його зловили німці. Ця втеча віддалив його більше від батьківщини. Нашого героя відправляють на роботи в Німеччину. Де тільки не довелося йому побувати. І не уявляв собі Соколов, що тільки сила духу допомогла йому уникнути смерті.
    На волосині від смерті.

    Один з найбільш вражаючих епізодів – перебування у лагерфюррера Мюллера, показує нам мужність російського солдата. Перебуваючи в полоні, кожен виживав, як міг. Серед наших воїнів було багато зрадників. Необережно сказана фраза про Німеччину, наблизили Андрія до загибелі. Перед самою смертю, німці запропонували випити. І Соколов, показуючи російське гідність і мужність, вживає 3 склянки шнапсу, не закушуючи. Такий вчинок викликає повагу у фашистського бузувіра. І він, не тільки дарує йому життя, але і дає йому в барак булку хліба і маленький шматочок сала.

    Сцена допиту показала фашистам стійкість, самоповагу радянської людини. Для німецьких військ це був непоганий урок.

    Звільнення з полону

    Після закінчення деякого часу нашому герою стали довіряти, і він починає працювати водієм у німців. У зручний для нього момент солдат біжить, захопивши з собою майора і пакет важливих документів. Ця втеча допомагає Соколову реабілітуватися перед Батьківщиною. Підлікувавшись у лазареті, солдат прагне швидше побачити сім’ю, але дізнається, що під час бомбоударов загинули всі його рідні. Більше вже нічого не тримало Андрія. Він знову йде на фронт, щоб помститися за загибель дружини і дітей.

    Син Анатолій

    Щастя і горе перегукуються протягом усього оповідання. Радісна звістка про свого старшого сина спонукає Соколова на нові подвиги. Але ці моменти тривали недовго. Анатолія вбивають в День Перемоги над фашистськими загарбниками.

    Післявоєнний час

    Після похорону сина, залишившись зовсім один, наш герой не хоче повертатися на батьківщину і їде до свого товариша, який давно запрошував його до себе в Урюпинск. Приїхавши до нього, Андрій влаштовується працювати водієм разом з другом. Одного разу, чисто випадково, він зустрічає хлопчика, сироту. Цей хлопчина так сильно зачепив його серце, що віддавши всю теплоту і любов, Соколов усиновляє його. Саме Ванюшка зі своєю дитячою чистотою та відвертістю допомагає повернутися до життя і стає дороговказом у сумне життя героя. Не випадково, що ця зустріч відбувається ранньої навесні.

    Яскраве сонце, біжать дзвінкі струмки говорить про те, що поява Вані розтопило серце героя. І життя триває. Можливо, він би так і перебував з приймаком в Урюпінську, якщо б не випадково збив корову з ніг. Позбавили Андрія книжки. І взявши за руку хлопчика, з найкращою надією на майбутнє, він вирушає в далеку дорогу, Кашарський район. Читаючи останні рядки твору чітко видно, як в з’єднанні двох осиротілих доль, автор показує, що, незважаючи на страждання і труднощі під час війни, російська людина не заламався і своїм прикладом на образі Соколова допомагає відродитися людям, які також пройшли через нестатки і горе.

    Але життя триває. І знову зводять будинки, школи, лікарні, працюють заводи. Люди закохуються, одружуються. І живуть заради майбутнього покоління, в серцях яких жевріє щира теплота і любов. Адже саме в них наша сила і могутність.

    Читати короткий зміст Доля людини. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій

    print
    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Моя книга: Допомога студентам та школярам

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: