Шолохов Чужа кров для читацького щоденника
Твір описує історію про те, як літня пара виходжувала тяжкопораненого солдата. В цей час вони сильно прив’язуються до нього на тлі недавньої втрати власного сина. Молодий чоловік оговтався і, покинувши людей похилого віку, повернувся в рідне місто. Не втримали його ні нові виникли почуття до знайденою батькові і матері, ні їхні благання залишитися.
Головна думка твору Чужа кров Шолохова
Твір вчить не зраджувати пам’ять про своїх померлих родичів на догоду новим близьким.
Короткий зміст Шолохов Чужа кров
Автор зачіпає непросту тему втрат близьких, життя і смерті. Після смерті сина, дід з бабкою знаходять у пораненого юнака схожість зі своїм. Назва «чужа кров» – це натяк цим людям похилого віку, що як би вони не прив’язалися до хлопця, він залишається їм чужим. У свідомому віці вже їхній клопіт не здатна прив’язати його до них.
Розповідь оповідає про криваві часи громадянської війни. Починається з виявлення дідом Гавриїлом у себе в току на перший погляд трупа, а, як виявляється потім, ще теплящегося життям тіла червоноармійця. Старий поміщає бійця у себе в будинку, намагається разом з дружиною його вилікувати. Спочатку воїн марить, вимовляє лайки і команди. Проходять тижні і місяці, хлопчина поступово видужує, рани заживають. Літня пара надмірно прив’язується до хлопця, і прихильність поступово затьмарює смуток про свого загиблого сина. Ця обставина сильно змушує їх відчувати провину.
Коли Петя, так назвали хлопця дід з бабкою в честь свого померлого сина, приходить у себе, називає Гавриїла батьком. Починає розповідати про себе, що він командир і комуніст. Революційні влади у курсі того, що відбувається, і доручають сім’ї добре піклуватися про хлопця.
Через деякий час Петру приходить лист з Уралу, звідки він родом. Товариш з заводу кличе його відновлювати підприємство. Петро більше за те, щоб погодитися, розповідає діду, як захищали завод від Колчака, як вісьмох втратили, що потрібні віддані спільній справі люди.
Хлопець і хоче залишитися, але сильна тяга на завод. Зрозумів Гавриїл, що «не жити Петру в станиці, не лохматить плугом степову цілинний чорну землю. По цеглинці розметав б Гаврило ненависний завод». Дід перестерігає: «тільки старій скажи, що возвернешься, щоб не засумувала. А може справді возвернешься, невже не пошкодуєш нашу старість? Сонечко ясне сутеніє без тебе в нас».
Чіпає за душу фінал розставання, навіть від’їзд повинен відбуватися за місцем, де дорога провалилася. Але ніщо не завадить планам червоноармійця приєднатися до робітників заводу.
Читати короткий зміст Чужа кров. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій