«Щоденник спокусника» — це написана у формі роману частина найвідомішої книги датського філософа і письменника Серена К’єркегора «Або — Або», іноді друкується і окремо. У «Передмові» до книги її уявний видавець Віктор Эремита пояснює: публікуються їм записки знайдені в купленому з нагоди старому бюро. По почерку і змістом він розділив їх на два томи: у першому вміщено статті і твори «естетичного характеру», написані, очевидно, однією особою, яку він умовно назвав паном А другий містить повчально-філософські листи якогось асесора Вільхельма, адресовані цього р-ну А.
«Щоденник» входить в перший «естетичний», приписуваний перу пана А. Однак на першій же сторінці р-н А відмовляється від авторства: він щоденник всього-навсього знайшов — у шухляді свого приятеля Йоханнеса, який поїхав з Міста на кілька днів. Зміст зошита, названій її справжнім автором «Commentarius perpetuus» (що означає «Нескінченний коментар»), і ще кілька чорнових начерків листів, знайдених в тому ж ящику, настільки вразили уяву р-на А, що він вирішив їх переписати: він і раніше вважав приятеля непересічною натурою, наполовину живе в чарівному світі прекрасного, відокремленому від дійсності лише тонким прозорим серпанком, познайомившись з його щоденником, він відкрив для себе: саме життя Йоханнеса — це ряд свідомих спроб з його боку здійснити мрію — жити виключно поетично, і так як у нього найвищою мірою розвинена здатність знаходити навколо себе цікаве, то він і користується нею сповна, а потім поетично відтворює пережите на папері.
Усього ж Йоханнеса, як свідчить про це щоденник, цікавлять любовні пригоди і дівчата — безсумнівна частина прекрасного. Правда, духовна сторона, що переважає в його натурі, не дозволяє йому задовольнятися низинній роллю звичайного совратителя — це було б занадто грубо, — ні, любовної, або, як виражається Йоханнес, «еротичної», грі він найбільше цінує саме віртуозне володіння нею. У самому справі, судить по щоденнику Йоханнеса р-н, найчастіше кінцевою метою наполегливих домагань його приятеля виявлялися… лише уклін або посмішка. Однак не такий випадок з головною героїнею щоденника Корделією (її справжнє ім’я Йоханнесом змінено), яку р-н А добре знає: вона сама передала йому листи, надіслані їй Йоханнесом, а також ще кілька адресованих Йоханнесу, але не роздрукованих ним і відправлених назад своїх листів — крик її люблячої і відкинутої душі.
Щоденник відкривається записами Йоханнеса, зробленими на початку квітня. Одного разу його увагу привернула граціозно спрыгнувшая з підніжки карети дівчина. Через кілька днів він зустрічає її прогулюється по вулиці в супроводі лакея. Лакей ніяково падає і вымазывается у багнюці, а Йоханнес галантно проводжає дівчину до карети. Через кілька днів він ще раз зустрічає її на вулиці — на цей раз під руку з жінкою: краса дівчини вражає його, але всього через кілька хвилин Йоханнес ніяк не може пригадати її обличчя, і це мучить його, йому чомусь хочеться пам’ятати його обов’язково,