У творі А. С. Пушкіна «Історія Пугачова» вісім голів.
Річка Урал до Катерини II називалася Яїк. Річка ця омивала Оренбург і впадала в Каспійське море. Праворуч від річки простягалися степу, зліва — пустелі. Річка була сповнена риби.
У п’ятнадцятому столітті на Яике стали жити донські козаки, які розбишакували на Каспійському (Хвалынском) море. Тоді берега Яїка були покриті лісом, і козаки зимували в цих місцях.
У 17 столітті козаки попросили у російського царя заступництва і отримали його. Козаки продовжували грабувати суду на море, і після скарг шаха на Яїк були послані увещевательные грамоти. Козаки з повинною прибули до Москви, і в покарання цар відправив їх воювати Польщу.
Поступово яїцькі козаки звикли жити сімейним життям і слухняно служити московському цареві. Між собою вони слідували принципам рівності і справедливості.
При правлінні Петра Великого яїцькі козаки проти волі були передані у відомство Військової колегії. Козаки втратили свою колишню свободу. Призначений управління яицкого війська порушувало старовинні звичаї козаків і гнобив їх.
Козаки часто скаржилися нової імператриці, Катерині II, але безуспішно. Надсилаються нею чиновники їм не допомагали. Козаки обурилися. До них стали застосовуватися кари. Козаки сподівалися на справедливість імператриці, але таємні козацькі посланці були схоплені і покарані як бунтівники. Місцеві генерали стали помститися козакам за їх опір, веліли їм голити бороди і відправляти в гусарські роти.
Козаки все більше хвилювалися. У 1771 році розігрався заколот, коли козаки відмовилися переслідувати втікачів до китайських кордонів калмиков, так само втомлених від утисків російського уряду. Місцеві оренбурзькі начальники, які спробували жорстоко приборкати козаків, були вбиті. Лише московському генералові Фрейману вдалося встановити порядок з допомогою артилерії, наступних страт бунтівників і посилань на них у Сибір і в’язниці. Козаки принишкли і готували новий заколот, чекаючи свого ватажка.
Незабаром з’явився якийсь волоцюга Омелян Пугачов, який підмовляв інших козаків бігти до турецького султана, запевняв, що на кордоні їм дадуть гроші і допоможуть. Знайшлися козаки, доложившие про нього уряду, і Пугачов був засланий у в’язницю в Казань. Але за допомогою спільників Пугачов втік.
Яїцькі козаки не захотіли покидати своє нажите господарство і бігти, як пропонував Пугачов. Тому вирішено було готувати новий бунт. Козаки вмовили Пугачова стати їхнім вождем.
Зграя навколо Пугачова множилася. Всюди виникали чутки про те, що з’явився імператор Петро III, який вважався мертвим. Він збирався навести порядок на Русі, а на престол поставити великого князя, сам царювати не бажав. В Оренбург безупинно повідомляли про захоплення місцевих містечок і фортець.
Пугачов всюди представлявся імператором Петром III, жителі виходили до нього з хлібом-сіллю, іконами. Всі непокірні самозванця були повішені, порубані. Сусідні народи — калмики, башкирців, татари — схилялися на бік Пугачова. За два тижні Пугачов збільшив своє військо до трьох тисяч кінноти і піхоти, захопив більше двадцяти гармат. Маючи такий успіх, Пугачов рушив до Оренбурга.
На заворушення звернула увагу імператриця послала до Казані кілька ескадронів, а також видала маніфест, застережливий народ про появу самозванця.
З Оренбурга уряд послав лиходія Хлопушу, який перебував тоді в місцевій в’язниці, з увещевательными маніфестами до Пугачову. Хлопуша передав неписьменному Пугачову папери і перейшов на його бік. Хлопуша добре знав місцевість, так як розбишакував там багато років, і дуже допоміг Пугачову.
Війська самозванця оточили Оренбург, жителям загрожував голод і холод, була середина осені, перші морози. Військо Пугачова досягло двадцяти п’яти тисяч. Козаки пиячили, наносили наругу офіцерським дружинам і дочкам, грабували дворян, селян же не чіпали.
Яїцькі козаки, які затіяли бунт, хоч зовні і надавали повагу Пугачову, однак багато робили без його згоди і фактично керували повстанням.
Бунтівники захопили кілька губерній. Уряд не міг впоратися з самозванцем і його бандою, тому що була зима, замети заважали пересуванню військ; козаки і калмики, які входили до складу царських військ, переходили на бік Пугачова.
Роти, які прибули для упокорення бунтівників, терпіли поразки. Чисельність солдат і знарядь у Пугачова швидко збільшувалася. В обложеному Оренбурзі населення страждало від голоду й морозу.
Тільки в лютому і березні російське військо почало пригнічувати бунтівників і звільняти захоплені ними міста. Сім’я Пугачова — дружина і троє малолітніх дітей — потрапила в руки уряду. Пугачов в разі небезпеки хотів бігти, маючи намір кинути своїх спільників.
Проте перемога над Пугачовим була здобута нескоро. Битви повторювалися знову і знову. Всюди лежали трупи, і коли сніг став навесні танути, безліч мертвих тіл пливло по річках.
Пугачов зайняв не тільки Оренбург, але і Уфи, Казань, Саратов, Симбірськ. Війна йшла протягом двох років, і багато російські генерали проявили хоробрість. Нарешті до місця подій прибув сам Суворов. Тоді-то російським військам вдалося оточити бунтівників в степу, і яїцькі козаки здали Пугачова.
Пугачов був посаджений у дерев’яну клітку і відправлений у Москву. Суворов особисто чатував його ночами. У Москві Пугачов був прикутий до стіни на Монетному дворі протягом двох місяців, і цікаві могли подивитися на нього.
10 січня 1775 року була призначена страта бунтівників. Пугачов був засуджений до четвертувати. Під час страти йому була відрубана голова, потім руки і ноги. Голова була насаджена на палю і показана народу. Потім рештки Пугачова були спалені.
Катерина II наказала перейменувати Яїк в Урал, щоб страшне повстання скоріше було забуто. Людям говорити про нього заборонялося.
У своїй праці автор показав, як страшний і безглуздий народний бунт.
Читати короткий зміст Історія Пугачова. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій