Через великий ліс прокладали шосе. Спочатку була розчищена дорога, необхідний для проїзду різних автомобілів і іншого транспорту.
При цьому великі колоди одразу вивозили, дрібні не прибрали. В народі їх називали «грачовником».
І ось стали подумувати про те, куди поділися зайці? Знаменитий, досвідчений шукач відразу визначив, що вони туляться під настилами дрібних гілок.
Він прозвав зайця – «синім лаптем». Пробіг слух, і всі любителі полювання пішли до мене в гості.
І рано вранці ми разом з кращим слідопитом пішли на зайця.
Взявши в руки зброю, ми стали чекати. І він засунув довгу гілку, голосно скомандовав, щоб «синій лапоть» виходив. І він уважно обійшов місце і переконався в тому, що зайчик залишався на місці. І він закричав, щоб приготувалися, і повторив спробу.
Наш герой зніяковів. Потім дивлюся, заспокоївся, став крутити цигарку. Я зрозумів і підійшов до нього.
І він вказав на верхівку купи, укритою снігом. Там виднілися дві жаринки. І голова крутилася на всі боки. Я міг одним пострілом вбити хитруна. Але, ми один одного зрозуміли, і слідопит грудкою снігу влучив у зайця. Він кулею помчав у ліс, мисливці зробили постріли. А наш пустун, тільки помахав хвостом.
Автор показав свою любов до тварин – мешканців лісу. Йому сподобалося, що зайчик виявився хитрішим. Не став досвідчений слідопит вказувати на сидячого зайця, а дав йому можливість втекти.
Читати короткий зміст Синій личак. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій