Короткий зміст Премудрий піскар Салтиков-Щедрін для читацького щоденника, читати короткий переказ онлайн

Премудрий піскар прожив все життя в норі, що збудував сам. Боявся за своє життя, і вважав себе премудрым. Пам’ятав про розповідях батька і матері про небезпеку.

Піскар пишався, що вони своєю смертю померли, хотів також. З нори не виходив, сім’ю не мав. Так і смерть підійшла. Про життя своєї роздумуючи, згадав слова щуки однієї «якби так всі піскарі жили, то тихіше в річці стало».

Сенс сказаних слів такий: так жити – весь рід пічкурів вимре. Адже таким існуванням не можливо продовжувати рід. Хотів було здатися риб’ячої мордою з будиночка, так охопила тремтіння. Від голоду зовсім знесилів. Не промчишься як блискавка по воді, та між каменів.

Так зник піскар, чи все ж з’їли його, та тільки премудрым ніхто не рахував. Не згадав про нього.

Казка вчить читача того, що життя без благородного ризику – не має сенсу, вона порожня. Життя прожити – не поле перейти. Небезпеки і труднощі як загартовують характер, роблять сильнішими, мудрішими, так і позбавляють цього. Вибирає кожен сам.

Короткий зміст Премудрий піскар

Жив – був піскар. Вважав себе премудрым, мізків палата. В норі прожив довге, але не спокійне життя. Пам’ятав про небезпеки, що поза нори очікували. Матері і батька історії пам’ятав – про оду, юшку. Хотів, як вони своєю смертю померти.

Ще йому сон снився, ніби виграв 200 тисяч, виріс і сам став хижаком – щук ковтає. За своє життя боявся, не одружився, бо міркував про те, що його батька легше раніше було – риби добрішими, навіть дідок батька в річку викинув, що той у вусі не виявився. А зараз… самому б врятуватися, а не сім’ю заводити.

Але ближче до смерті своєї піскар замислився над словами щуки однієї, яка сказала, що якби так всі піскарі жили, як він, то в річці спокійніше стало. Піскар зрозумів, що мала на увазі щука. Адже так жити – рід пічкурів вимре, перестане існувати. А рід продовжувати – обзаводитися родиною. Щоб здоровим потомство було, і не подрібнював піскар, потрібно зростати у рідній стихії, а не в норі, де немає місця, так і зору позбутися можна. Розкинув розумом, адже багато його було, довго думав. Став питати, що доброго зробив, кому допоміг справою або словом, порадою слушною, а відповідь лише один «Нікому, нічого й ніколи». Життя такого піскаря марна навколишнім від них ні шкоди, ні користі ніякої, тільки даремно місця в нірках займають, корм у інших риб забирають. Думав – думав піскар, та так захотілося вилізти з нори, проплисти повз кожного, промайнути стрілою з річкового дна, ось тільки страх попастися і бути з’їденим, проковтнутим зовсім не приваблювала. Боявся піскар.

Смерть підійшла, застала піскаря в його маленькій нірці, в яку він сам ледве – ледве уміщався, у неї тремтів так примовляв: «О, Господи, живий». Жив – тремтів, а смерть близька – тремтить ще сильніше колишнього. І пишатися б треба, що своєю смертю вмирає, та нічим…

Лежить, тремтить від страху і голоду, що все життя переслідував його. Адже прожиток шукав лише вдень у спеку, коли кожна комашка в тіні, ховається під камінням. Так, води поглотавший, повертався в свою нірку – знову трястися тремтінням крупною.

А зовні життя кипить, різні риби повз його нори пропливають, ніхто і не поцікавиться, як він живе, яким премудростям навчився, що до ста років прожив і нікому не попався. І вважають його премудрым? Немає, зате деякі срамили його, дурником обзивали. Як ще таких бовдурів вода тримає.

І знову піскар в дрімоту впав, худеньке тільце розслабилося. Привидівся той же сон – виграв, ніби 200 тисяч і великим став, риб різних заковтує.

Огорнула риб’яче тіло сном солодким, а голова його все з норки висовується та висовується… Раптом не стало піскаря. Помер, або хто з’їв, не відомо.

Та тільки хто ж його старезного, кощава з’їсть, ще й премудрого?

Читати короткий зміст Премудрий піскар. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: