Написана на давньоруському «Повість тимчасових років», вона ж «Несторова літопис», вона ж – «Початковий літопис» належить перу ченця Києво-Печерського монастиря Нестора, який працював над нею з 1110 по 1118 рік.
Початок утворення землі Руської літописець бере від біблійних часів Ноя, чиї сини після його смерті, – Яфет, Хам і Сим по-братськи, методом жеребкування, розділили між собою Землю:
- Иафету дістався Північ і Захід;
- Хаму – весь Південь;
- Сим став керувати Східною частиною.
Після повалення розгніваним Богом Вавилонської вежі єдиний народ, заселявший Землю, розсіявся сімдесятьма етносами. Один з утворених народів, – Русичі, поряд з Варягами, шведами та німцями розселяється по володіннях Яфета.
При цьому Русичі спочатку облюбували Дунай, в подальшому мігрувавши в поля і ліси навколо Дніпра, і перетворилися в полян і древлян.
Нестором дана і діаметрально протилежна характеристика степових і лісових мешканців:
- поляні, – мирні, порядні жителі;
- древляни, – розбійники і скоти.
Подорож апостола Андрія
Далі літопис оповідає про святого Андрія з Риму, який, навчаючи християнства, прийшов до Криму, звідти – вгору по Дніпру. Зупиняючись на нічліг, апостол передрікає своїм учням поява благодаті у вигляді великого міста. Так у літописі з’являється свідоцтво про створення Києва.
Андрій подорожує і у землю словен (стала Новгородом), про яку розповідає здивованим землякам як про землі людей, що приймають дивні, але необхідні ритуальні обмивання.
Кий
Полянами правлять три брата, що сидять на окремих пагорбах Наддніпрянщини і побудували місто Київ (в честь старшого):
- Кий;
- Щік;
- Хорив.
Кий здобув почестей у Візантійському Царгороді, і здійснив невдалу спробу осісти в Киевце, побудованому ним біля Дунаю.
Хазари
Коли братів не стало, хозарський загін став вимагати данину з полян, і кожна хата дає хозарам по мечу.
Однак радість хазарських воїнів була недовгою: їх старійшини попередили про недобрий знак, який обіцяли полянські двосічні мечі. Пророцтво здійснилося: руські князівства полонили невдалих завойовників.
Назва «Руська земля»
У літописі візантійців згадується про похід на Царгород якийсь «русі», чия земля охоплена міжусобицями: північні, включаючи новгородських словен, народи під даниною варяг, південні, разом з полянами, – під владою хозар.
Північні племена скидають загарбників за Балтійське море, і вирішують покликати від інших варягів, яких народ звався «руссю», собі єдиного князя.
На заклик відгукнулися три брата:
- Рюрик став князювати у словен в Новгороді;
- Синеус, – у сіл в Білозерську;
- Трувор, – у кривичів в Ізборську.
Через два року, у зв’язку зі смертю молодших братів Рюрик стає єдиним князем, передаючи в управління варягів-русі міста. Так, нова держава, на честь правителів, стало зватися «Руською землею».
Аскольд і Дир
Два боярина Рюрика, з його дозволу, вирушили з військовим походом на Царгород, по дорозі потрапивши в державу покійних Кия, Щека і Хорива.
Похід закінчився повною поразкою: за молитвами візантійського царя буря розбила двісті кораблів Аскольда і Діра.
Рюрик помирає, залишаючи малолітнього Ігоря. Намісник Олег дізнається про незаконне князювання Аскольда і Діра в Києві, судить їх з дружиною і вбиває.
Намісництво Олега
Ігор проголошує «Київ матір’ю Російським містам!», полонить древлян і княжит в Києві, і обкладає даниною Царгород.
Але віщому Олегу передбачене загинути від свого улюбленого коня. Кінь давно помер, і Олег, сміючись над пророцтвом, ногою штовхає його череп. Змія виповзає із останків, і смертельно жалить князя.
Смерть Ігоря
Ігор обклав древлян ще більшою даниною, і йде на Царгород двічі. Вдруге Візантія дає Ігорю багату данину, але жадібні дружинники надоумливают Князя зробити ще один похід на древлян.
Обурені мешканці Іскоростеня вбивають Ігоря разом з дружиною.
Помста Ольги
Древляни, ставши вільними, вирішили княгиню Ольгу зробити дружиною свого князя Мала. Однак помщаючись за смерть чоловіка, Ольга вбиває всю знати, що приїхала в Київ на сватання, і з допомогою птахів зжирає місто Іскоростень.
Хрещення Ольги
Язичницями Ольга приймає хрещення від візантійського царя в Царгороді, уникнувши, таким чином, весілля з ним.
Війни Святослава
Непідкупний і суворий син Ольги веде багато завоевательских воєн, здобувши повагу і визнання греків.
Повертаючись додому, Святослава із залишками дружини беруть в облогу печеніги: навесні князь долає облогу, але гине від князя Курі.
Хрещення Русі
Син Святослава Володимир, стає князем Києва. Він відмовляє магометянам з-за заборони їх релігії їсти свинину й пити вино. Також відмовляє католиків та юдеїв.
Володимир все відтягує хрещення, поки не втрачає зір. Чудесно зцілившись, він приймає християнство та охрестити Русь.
Боротьба з печенігами
Білгород, обложеного печенігами, ось-ось здасться з-за голоду. Старці варять вівсяний кисіль, і розігрують перед печенігами чудесне перетворення води у криницях в їжу. Здивовані печеніги знімають облогу.
Розправи з волхвами
Воєвода Київського князя Ян Вышатич, розправляється з волхвами, які вбивали і знущаються над народом.
Перемога над половцями
Володимир Мономах зі Святославом Ізяславичем йдуть на половців, що втікали в страху від дружин русичів. Володимир стратити клятвопорушника, – половців князя Белдюзя.
Жив під час правління Ярослава Мудрого, приблизно у 65-річному віці, Нестор, на основі свідоцтв про минуле і Біблії, на науку своїм сучасникам і нащадкам, описав історію гаряче улюбленої ним Русі, присвятивши голови походженням назви держави, і всім князівствам, правлячим Руською землею.
І сьогодні «Несторова літопис» надзвичайно повчальна, підносячи крізь багато століть урок нащадкам залишити ворожнечу, і об’єднуватися, оскільки тільки в єдності сила і велич народу.
Читати короткий зміст Повість тимчасових років. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій