У повчанні звертається князь Володимир до нащадків, закликаючи їх якщо й не всі взяти за приклад для себе, то хоча б якийсь. На думку написати це звернення наштовхнула його зустріч із послами від братів по дорозі на Волгу. Зустріч він цю теж описує.
Вони закликали його разом з ними піти проти Ростиславичів і заволодіти їхніми землями. Володимир посилає послів, сказавши, що не може йти з ними.
А після відкриває він Псалтир. Читає те, що попадається йому. Думки його на той момент і фрази з священного писання і приводять його до рішення залишити повчання для майбутніх поколінь.
Перше, про що він просить – не лінуватися. Закликає до праці і добра. Початок всього найкращого – це милосердя і допомогу нужденним. Подаючи милостиню, треба не скупитися.
Закликає до віри у Всевишнього і надії на нього. Бо погине грішник, а серцем смиренні успадкують землю і зміцниться дух.
Господь не залишить праведника. Адже сам князь жодного разу за своє життя не бачив такої людини покинутим. Ухилятися потрібно від зла і творити добро. І, можна заслужити прощення не тільки чернецтвом і затворничеством, але і малими добрими справами.
Заступництво за слабких і убогих – ще одне богоугодну справу. Закликає Володимир до приборкання гніву, гордині й жадоби помсти. Душа людини повинна бути чиста і непорочна. А з близькими треба жити в любові, прощаючи їм гріхи їх, як робить це Господь.
Старших треба поважати і слухати, підкоряючись їм. У своїх промовах потрібно стримуватися від гніву, лихослів’я і лайки.
Не потрібно цінувати шану. Суєта земного життя незначна. Гордість в характері і зухвалість у своїх промовах – втихомирювати. Вчить він терпінню у всьому і шанування заповідей божих. А свою гріховність можна перемогти каяттям і покаянням.
Міркує Володимир у своєму повчанні про благоустрій світу. Всі створив Господь в ньому на благо людства.
Розповідає він коротко про своє життя. Про військових походах і битвах. Почалися вони для нього ще з тринадцятирічного віку. Він був відправлений батьком у свій перший похід – до Ростова. Правил Володимир там деякий час. Пізніше він їздив укладати мир з Польщею.
Далі йде розповідь і про інших походах і битвах. Про князювання в Переяславі розповідає Володимир. І про любов до полювання. Під Черніговим він ловив диких коней. І на всякого іншого звіра ходив. Але, завжди робив те, що міг, не покладаючись у всьому на челядь. Сам князь турбувався про пристрій свого дому й у всьому наводив порядок. Дає він рада вчиться тому, що не вмієш – все може стати в нагоді.
У висновку, говорить про те, що не хвалить він себе, свою сміливість і здібності. Але, закликає, вже навчений досвідом життя, прислухатися до його слів.
Звертається він і до Олега, говорячи про те, що потрібно любити своїх братів. Тільки світу він хоче для землі Руської.
Пронизане покликання до віри в Господа і покаяння, вчить послання князя Володимира всьому кращому, що може бути в людині: милосердя, співчуття, добра, шанування старших. Вчить працювати на благо і собі, і близьких своїх і жити в світі.
Читати короткий зміст Повчання Володимира Мономаха. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій