Аполодор зустрічається зі своїм товаришем і той просить його розповісти про бенкет, що проходив у будинку поета. Бенкет це було вже дуже давно, близько 15 років тому. Велися на ньому бесіди про бога Эроте і про кохання. Ні один, ні інший, самі там не були присутні, але Аполодор багато чув про цих бесідах від іншого свого знайомого.
Господар будинку, де відбувався бенкет – поет Агафон. Запрошений ним був туди Сократ і багато інших. Зайшли мови про Эроте.
Першим висловився Федр. У своїй промові він назвав Ерота найдавнішим з богів і джерелом всіх утіх і благ. Говорить про те, що почуття, що їм людей, робить їх чесними, здатними на все. А на підтвердження своїх слів говорить про помсту Ахілла за вбивство свого друга.
Далі, естафета слова переходить до Павсвнию. Він поділяє любов на два її прояви: божественну і низинну. І, відповідно з цим, говорить про те, що і Ерота існує два. Один дає людям почуття вульгарне, а інший – високе і гідне. Це – любов до юнака. Чоловік вище і краще жінки. І почуття до нього є благородство, дающееся не заради тілесного задоволення, а заради душі та розуму. І воно робить людину мудрим і досконалим.
Эриксимах – лікар. Він погоджується з підрозділом почуттів і самого бога. Каже, що це вірно і повинно враховуватися скрізь: і в лікуванні, і в поезії. Адже Ерот живе всюди. Він знаходиться і в людській душі, і в природі. А підтримання балансу двох Эротов, двох начал людини, – суть усього його існування. А всі чинені людиною за свою життя акти – це ні що інше, як єднання його з богами.
Мова переходить до комедіографові Аристофану. Він придумав міф про перших людей. За його словами, вони були одночасно і жіночий, і чоловічої. Представляли вони небезпеку для богів, так як були досить сильні. От вони й розділили їх навпіл. З тих пір і існують окремо жіноче начало і чоловіче. А спогад про те в підсвідомості залишилося, звідси і тяга до протилежної.
Далі переходить на самому господареві. Він оспівує бога любові. Називає його уособленням справедливості та всіх інших кращих якостей. Сказано все це було в поетичному запалі. Гості в захваті від пафосу і схвалюють його слова.
Схвалені вони були і Сократом. Але, це лише видимість. Він, уміло ведучи бесіду, змушує Агафона відмовитися від тільки що їм проговоренного. А потім малює перед усіма Ерота, постійно прагне до блага і повноті буття, так як не має він цього. Називає його не богом, а сполучною ланкою між людським світом і божественним.
А далі говорить він про те, що закохавшись в тіло – зовнішню оболонку, людина, з часом, все більше починає любити душу. А це породжує у нього прагнення до вдосконалення. А потім він починає прагнути до знань і розвитку самого головного свого достоїнства – розуму.
Тут у будинок вривається Алківіад. Дізнавшись коротко про що йде мова, він повністю погодився з Сократом. А так як з приводу Ерота йому додати більше було нічого, то він виголошує промову в його честь. Його вустами Платон малює образ генія, прагне до самовдосконалення і розвитку.
У сократовских промовах і полягає головна ідея діалогу: почуття любові спонукає людину прагнути до вищої, удосконалюючи його.
Читати короткий зміст Платон – Бенкет. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій