Це ліричний твір Лермонтова оповідає про історію нечестивого опричника, купця, який відстояв честь сім’ї і про вірною молодій дружині його. Кірібеевіч, опричник Івана Васильовича, закохався в дружину купця. Він говорить про це цареві, замовчуючи про те, що дівчина повінчана вже в церкві божій.
Після він, зустрівши її по дорозі з храму додому, намагається спокусити. Свідками цього стають сусіди купецької сім’ї. Олена Дмитрівна, вирвавшись і прибігши додому, розповідає про все чоловікові. Той на наступний день виходить на кулачний бій з опричником і вбиває його. Цим прогнівив він царя, за що і був страчений.
Оспівується в творі сміливість купця. Він, не злякавшись гніву царського, хоче помститися кривдникові, покусившемуся на честь його дружини. І відповідь перед царем за скоєне тримає він не устрашаясь. Не він шукає собі виправдання, зізнавшись, що навмисно скоїв вбивство. А перед стратою він просить лише самодержця подбати про сім’ю його.
Короткий зміст поеми Лермонтова Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова
Сидить цар Іван Васильович грозний за столом з боярами та князями. З боків від нього знаходяться опричники. Цар наливає в келих вина і всі п’ють, славлячи його. Один лише сумний і не весел, не випив вина. Став його Іван Васильович питати, що сталося, чому він царською милістю гребує. Запитує, чи не затаїв він думи якою недоброю, не прискучила служба йому, або інша якась причина його похмурості. Може не вистачає чогось молодцю? Чи побив його хто в кулачному бою?
Опричник молодий, Кірібеевіч, був з числа кращих царських службовців. Відповів він, що все б добре, досить у нього. І не народився ще такий молодець, що зміг би його в одиночному бою здолати. І червоні дівиці на нього задивляються. Так не йде у нього з голови одна красуня. Звуть її Олена Дмитрівна. З купецької сім’ї вона. А на нього, добра молодця, уваги не звертає. І, краше неї, каже опричник, не знайдеш іншого. Вона ж ховається від нього, фатою закривається. Просить він царя відпустити його на вільне козацьке життя, щоб втекти від мук своїх. І на що йому тепер все майно його, коли нікому все залишити і коли не любий він Олені Дмитрівні. А інша не потрібна йому.
Цар відповідає, що цьому горю допомогти він може і радить Кирибеевичу заслати сватів до дівчини. Сам же він йому дари для неї – перстень і намисто з перлів. Сказав він опричнику, що коли полюбиться їй він, то весілля грати будуть. А якщо ні, то так тому і бути. Не знав цар, про що промовчав молодець. Була дівчина дружиною купця Степана Калашникова.
Повертається купець Степан Парамонович додому після торгівлі. Зайшовши в будинок, він здивований: не зустрічає його дружина молода. Став питати у працівниці, що сталося. Вона відповідає, що Олена Дмитрівна не прийшла ще з вечірньої служби. Всі пройшли давно вже, а її немає. А діти плачуть. Вражений Степан.
Тут вбігає дружина його в будинок, вся розпатлана. Став її питати, де ж була вона і чому в такому вигляді непристойній з’явилася. Альона Дмитрівна зі сльозами розповідає чоловікові про те, як по дорозі з церкви наздогнав її опричник царський. Став він цілувати і обіймати її, запитуючи, чого вона хоче. Вирвалася вона від нього і побігла додому. А сусіди їх бачили всі. Журиться вона про те, що зганьбив честь її опричник. І як же я тепер на люди показуватися?
Не може Степан цього так залишити. Він вирішує відстояти честь сім’ї і помститися кривдникові. Він закликає до себе двох братів своїх і говорить їм про свої наміри. Хоче купець на кулачному бою вийти проти Кирибеевича і битися з ним не на життя, а на смерть. А братів ж він просить, що якщо здолає його царський службовець, постояти замість нього за сімейну честь.
Наступного дня зібрався народ на Москві-річці. З’явився цар Іван Васильович зі своєю дружиною. Люди в передчутті видовищ. Виходить молодий опричник і закликає бажаючих помірятись силою з ним. Немає бажаючих. Кірібеевіч сміється, пишаючись силою та відвагою. Тут, виходить з натовпу купець. Він кидає виклик опричнику. Говорить йому, хто він такий. Зблід Кірібеевіч.
Ось, бій почався. Вдарив купця опричник в груди з такою силою, що втиснув розп’яття. Закапала кров у купця. І тут він вирішив: будь, що буде, а не відступить він. І вдаряє удальца в скроню. Замертво звалився той.
Степан Парамонович переміг у бою. Але, прогнівив тим царя він. Убитий кращий з його особистого війська. Наказує Іван Васильович призвести купця до нього. І він став його питати, навмисно або ненавмисно зробив вбивство. Степан чесно тримає відповідь перед царем. Каже, що навмисно вбив він опричника. Однак, про причини того говорити відмовляється.
Чекає купця кара смертна. Перед нею він просить царя не залишити своєю милістю його дружину і дітей-сиріт, та двох братів. Цар обіцяє виконати прохання Степана. Адже відповів він чесно йому.
І стратили купця Степана Калашникова. Знесли з плечей буйну голову. Але, постояв він за честь своєї сім’ї. Покараний був нечестивий опричник, позарившийся на чужу дружину.
Поховали за річкою купця на роздоріжжі. Пройде якщо повз пагорба цього старець – хрест накладе, пройде молодий хлопець – приосанится, дівиця – запечалится. А пройдуть гуслярі – пісню заспівають.
Про поемі Лермонтова
«Пісня про царя Івана Васильовича…» — знаменита поема Лермонтова, написана в 1837 році.
Початок поеми полягає у зверненні до Івана Грозного. Ця пісня була присвячена саме йому. Гуслярі склали її щоб бояр розвеселити і розповісти правду про купця Степана Калашникова.
Лермонтов в поемі піднімає тему царської влади, коли царям дозволено робити все і протистояння їй простими людьми. Сюжет ґрунтується на кількох головних героїв, опричник Кірібеевіч закоханий у дружину Калашникова. Одного разу Олена Дмитрівна приходить додому вся в сльозах, так як опричник образив її. Після цього Калашников викликає опричника на бій, де вбиває його. Цар карає купця за вбивство свого улюбленця, призначаючи кару, притому, що він не надто розбирався в причини цього бою.
Автор намагався показати, що зло мусить нести покарання, незважаючи ні на що, навіть якщо доведеться померти.
Читати короткий зміст глав Пісня про царя Івана Васильовича…
1.Кремль
Царські палати де знаходиться Іван Васильович, його оточують його вірні опричники. З ним поруч князі і бояри, цар пропонує скуштувати вина. Погляд царя упав на якогось Кирибеевича, це був один із улюбленців Грознова, той сидить похмурий навіть вина не пробував.
Цар спробував дізнатися яка причина такої поведінки опричника, він думав, що або з шаблею щось сталося, або казна на мілині.
Кірібеевіч розповів цареві, що немає ще людини, який зміг стати гідним супротивником його силу. А після цього розповів, що є багато красивих дівчат на Русі, які готові дарувати свою увагу опричнику, але все ж є одна особлива-Олена Дмитрівна.
Ця дівчина навіть в бік Кирибеевича не дивиться, а коли бачить, то закривається. Кірібеевіч навіть зізнався, що коли бачить її то руки опускаються і розум помрачается. Тому, щоб не мучитися від нерозділеного кохання, просить царя відпустити його на вільне життя. Іван Грозний вислухав свого улюбленого опричника, розсміявся і сказав тому йти до Олени разом з перснем і перловим намистом. Єдину деталь приховав цар, насправді ця дівчина давно вже була одружена з місцевим купцем.
2. Калашніков
Степан Парамонович Калашников ще один головний герой оповідання, це молодий купець, містить свою крамницю і торгував у ній. В цей день він все стояв в своїй крамниці, але продаж не задалася з самого ранку, ніхто не заходив за покупками. Вдома також чекали проблеми, кудись зникла його дружина-Олена Дмитрівна, домробітниця Еремеевна сказала, що та пішла ще увечері в церкву і досі не прийшла.
Засмутився Степан і почав думати, що йому робити, як раптом повернулася його красуня дружина. Кинувся на неї чоловік з розпитуваннями, мовляв де була, погрожував навіть вдома її замкнути. Злякалася дуже сильно Олена слів чоловіка, і розповіла йому історію про те, як поверталася додому з церкви, а до неї пристав якийсь хлопець, який представився слугою царя Івана Грозного. Кірібеевіч пропонував їй різні подарунки хоча б за те, що вона поцілує. Але, не отримавши позитивної відповіді взявся сам цілувати дівчину, на очах у сусідів. Розповідаючи це своєму чоловікові, дівчина плакала і чекала допомоги, так як більше нікому було захистити її. І Степан вирішив покликати своїх братів, щоб вийти на кулачний бій. Якщо судилося йому буде загинути, то брати нехай відстоять честь сім’ї, молодші братися слухалися Степана, адже той був їм як батько.
3.Розпочався кулачний бій ближче до вечора.
З’явився на полі бою Кірібеевіч, підійшов до царя і низько вклонився, знявши з плечей шубу стояв і чекав свого супротивника. Три рази був чутний голосний клік, але на бій ніхто не наважувався вийти, адже всі бачили силу цієї людини. Але відразу ж з’явився звідкись Калашников. Знайомиться Кірібеевіч зі Степаном, запитує, хто він такий, звідки буде і ким є за посадою, щоб знати, як звертатися до нього. Калашников був серйозно налаштований на бій, тому Кірібеевіч навіть зблід послухавши противника. Першим завдав удар Кірібеевіч, вдарив з такою силою, що здається груди затріщала, а хрест погнувся. Степан похитнувся, але втримав рівновагу і наніс удар у скроню противника.
Бідного опричника цей удар збив з ніг і він впав на смерть.
Іван Грозний розгнівався і запитав навіщо купець так жестокоубил його опричника. Але Він не видав своєї справжньої причини, тому сказав, що готовий понести покарання у вигляді смерті, але причину не скаже. Єдиним проханням було лише не кидати його маленьких дітей, дружину, братів, не губити їх. Цар пообіцяв стежити за вдовою і дітьми, а братам дати роботу. Після цього пролунав на площі дзвін, який свідчив про казні. Попрощався Степан зі своїми рідними. Стратили Калашникова ганебною смертю і злий. Ховати на кладовищі не було його, так як купець був вбивцею, тому закопали його між дорогами. Незважаючи на таку смерть, народ все ж пам’ятає про героя, і шанує його душу.
Читати короткий зміст Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і удалого купця Калашникова. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій