У цьому творі влада в лісах-полях захоплює Орел. Зрозуміло, що він не лев, навіть не ведмідь, що орли зазвичай живуть розбоєм… Але цей Орел вирішив іншим приклад дати, пожити як поміщик.
Він зібрав хижих птахів: яструба, сокола і шуліки. Вже ці «опричники» зібрали для нього «челядь»: папуги – скоморохи, ворони – мужичье. Сорока-злодійка за казну відповідає, гагари – за музику. І згадали, що потрібні ще науки, мистецтва. Ввели, звичайно, податок з мужиків на просвітництво.
Покликали для їх затвердження при «дворі» солов’я, снігура і дятла. Соловей – загальний улюбленець, все солодко воспоет. Дятел – вчений, який выдалбливал інформацію по краплі і створив «найважливіші» праці про родовід лісовика і подібне. Ось тільки ніхто не хотів друкувати, ось Дятел і вирішив звернутися до Орла. Снігур ж пробував видавати газету, але ніяк не міг вгадати з темами: напише не про те, то не напише про те, що потрібно.
Хвалили вони Орла, оспівували, родовід від Сонця його повели. І ще «добрий» Орел миша пощадив – теж подвиг.
Ще Сова і Сокіл стали мучити Орла науками. А то не діло – академію відкрив Орел, а сам не знає ні абетки, ні цифр. Сова вчила його читати і писати, але такий виявився учень складний, що навіть через рік з помилкою писав своє ім’я. Орлице стали нашіптувати, що заморят його науками, вона чоловіка застерегла. І ось з ранку Сова пристала до Орла з вченням. Він її двічі попередив, але та відчула свою «владу» над дурним Орлом і не відстала. Він її і розірвав. А на арифметичну задачу про розподіл видобутку Орел відповів, що він – владика і нічого ні з ким ділити не збирається.
Пройшов золотий вік просвітництва, челядь стала потихеньку розбігатися. У спробі повернути останніх «мужиків-воронів», Орел видихався. Дружині він сказав, що наука і Орли речі несумісні. Ось тільки кому або хто чого шкідливі – питання.
Ця історія вчить тому, що поверхневі знання, зовнішнє просвіта швидко і закінчуються плачевно.
Читати короткий зміст Орел-меценат. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій