У цьому оповіданні сам автор ніби знімає кімнату у немолодої жінки. У кімнаті, которвя відведена для мешканця, висить фотографія молодої людини в костюмі льотчика. Господиня питає – чи не завадить портрет мешканцеві. Але оповідач нічого проти не має. Тоді вона (тітка Оля) пояснює, що це була кімната її сина, а той загинув юнаків. Відчувається, як страждає жінка.
До свого мешканцеві жінка починає через деякий час ставитися з материнською турботою. Наприклад, вона радить йому не сидіти весь час за книжками, а більше гуляти. І ось він зауважує, що тітка Оля робить клумбу, садить квіти всякі “модні”. І оповідач сказав, що йому по душі просто маки – так вони яскраво і красиво цвітуть. Однак господиня сміється, адже мак – “овоч”. Його насіння додають, наприклад, здобу. І цвіте він кілька днів, а коли пелюстки опаде, то до осені посеред клумби стирчить негарна “калатало” – стебло з насінням.
Не став сперечатися з жінкою молодий чоловік. Проте все ж сипнув у середину клумби жменьку насіння маку.
Через кілька тижнів господиня помітила дивну поросль на клумбі, тим більше що в самому центрі. Звичайно, вона здогадалася, чиїх рук це справа. І навіть дорікнула молодого мешканця за такий жарт. Але все-таки не стала виполювати паростки.
Минув недовгий час, мак зацвів. І, як йдеться в оповіданні, всі квіткові красуні на клумбі померкли перед ним. Такі яскраві пелюстки маку, що грають на сонці, легкі! Найбільше вони схожі на полум’я… Принишкла тітка Оля. Довелося їй визнати красу простого маку. І навіть коли облетіли пелюстки, і мак залишився “негарним”, жінка не повернулася до свого колишнього думку.
Мешканець з’їхав від неї за життєвим обставинам. Однак іноді ще із задоволенням заходить у гості. І ось через рік оповідач зауважив, що на тій самій клумбі більше немає садових квітів, а тільки “напівдикий” мак. І полум’я його не згасає, тому що одні квіти обсипаються, але інші розцвітають. Красиво, насправді. Клумба перетворилася у вічний вогонь.
Тут проводиться аналогія з життям сина тітки Олі. Він прожив героїчну, яскраве і коротке життя. Тепер від нього тільки фотографія, як стебло від маку. Може, був би в живих її син, сховайся він від життя і роботи… Але був би він щасливий? І жінка це відчула.
Розповідь вчить цінувати не стільки довготу, протяжність чогось, стандарти краси і життя, але яскравість її, життя в моменті.
Читати короткий зміст Живе полум’я. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій