Маленькі хлопчики грають на вулиці з дорослими, ось летить м’яч, а оповідач біжить за ним, йому потрапило по ребру, а м’яч відлетів за паркан до жіночого саду. Хлопчик зголосився дістати м’яч, це підхопили всі інші і перекинули через паркан.
Дівчата заверещали, коли знайшли його в снігу. Встали в коло і все йдуть і йдуть на маленького автора, він, звичайно, кликав на допомогу, але хіба докричишься. Прийшла старша керуюча і питає ім’я, так як потрапив за паркан. Але тут якийсь шестикласник заступився і сказав, що за м’ячем зголосився принадність маленький хлопчик. А сувора дама виявилася і вилаяла за те, що маленького підвели. Після чого вивели за хвіртку до товаришів.
Після цього випадку няня кликала хлопчика на ялинку в жіночу гімназію, довго вмовляла, але все одно отримала негативну відповідь. А пізно вночі сестра принесла багато різних іграшок, висипала їх на ліжко, сказавши, що дівчатка засмутилися через відмови і просять вибачення за те, автор же уткнувся носом в подушку і промовчав.
Розповідь вчить тому, що перед будь-якою дією, треба добре все обдумати і зважити, потурбуватися про наслідки, про іншу людину. Не потрібно спеціально ставити інших у незручне становище.
Також, розповідь вчить тому, що треба бути хоробрим, як автор в дитинстві, хоч йому й було дуже страшно лізти через паркан на територію жіночого училища, він все одно зробив це – показав свою хоробрість.
Читати короткий зміст найстрашніше. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій