Життя посилає нам радості, але щось взамін забирає. Неможливо мати одне і друге. Щось так в житті не буде.
Так сталося і з цими звичайними хлопцями. Хоч вони ще малі, їх життя змусила думати зовсім по-іншому – по-дорослому.
Олена – дуже гарна дівчинка. Її очі просто надзвичайно сині. Усмішка ніжна і мила, тільки трохи сумна. І звичайно, головна краса її – волосся. Дві прекрасні коси, які красиво обплітають голову і плечі. Та ще вони красивого кольору – кольору пшениці. Начебто дівчинці нема чого плакати чи сумувати.
Її батьки – просто найчарівніші в селі люди. Мати – красива, розумна. Батько – працює геологом, вони разом дуже люблять її і піклуються про неї. Живуть вони досить забезпечено, як і всі. Олена захоплює читанням різних книг. Вона теж розумна, вся в маму, і не тільки зовнішністю. Книги допомагають їй забутися, адже дівчинка не може ходити. Замість ніг у неї кістки, обтягнуті шкірою. Ось єдина прикрість їх сім’ї, і особливо – її власна.
Федько – хлопець, одноліток Олени. Він здоровий, сильний і весь час ходить і бігає. Але у нього батьки – алкоголіки, яких він на відміну від Олени, соромитися.
Дітей з’єднують схожі турботи. Адже в одного є те, що в іншого немає. Перша любов, міцна дружба пов’язують їх дуже міцно.
Читати короткий зміст Сонячне затемнення. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій