Дві молоденькі художниці, знімали квартирку на верхньому поверсі в кварталі Грінвіч — Віллідж, Нью-Йорку. Дівчат звали Сью і Джонси. В один осінній місяць, а саме в листопаді, Джонси хворіє, лікар виявляє у неї пневмонію і говорить про те, що якщо дівчина захоче залишитися живою, вона стане здоровою. Але дівчині не хотілося жити, вона весь час лежала в ліжку, дивилася у вікно і вважала, що залишилися на старому листя плюща. Дівчина була переконана в тому, що, як тільки упаде останній листок плюща, вона помре. Її подруга йде в гості до старого художнику Берману, який жив поверхом нижче, він хотів створити шедевр і просив Сью йому позувати, дівчина ділиться тим, що відбувається з художником. Старий засмучений і відмовляється малювати. Вранці Джонси бачить, що на плющі залишився один лист, вітер дме, а він пручається, до вечора пішов сильний дощ, і дівчина була впевнена, що вранці не побачить останнього аркуша. Вранці, дівчина виявила, що лист на місці, її це подія дивує, але змушує задуматися про те, що вона смалодушничала і хотіла померти, до неї приходить бажання жити. Прийшов на огляд доктор помітив, що дівчина йде на поправку і її шанси одужати збільшуються, чого не скажеш про сусіда, який мешкає поверхом нижче. Через день, доктор зазначив, що стан здоров’я дівчини покращився і за неї можна уже не переживати. Настав вечір, і Сью повідомила подрузі про те, що старий художник помер. Виявляється, він застудився в ту ніч, коли йшов сильний дощ, від сильного вітру останній лист з плюща зірвався і тоді старий намалював новий і під крижаним вітром прикріпив його до гілки, від цього він і захворів. Старий Берман, все — таки створив свій шедевр.