Автор розповідає читачеві про нудне життя хлопчика Афоні. Його батько на війні, мати цілий день працює на фермі. Тільки дід Тит перебуває вдома. Йому вісімдесят сім років, і, в силу свого віку, він весь час спить. Афоня вмовляє діда не спати, а дід Тит і не проти, каже, що не буде закривати очі, буде на онука дивитися. Але, варто Афоні відвернутися, як дід засинає.
Афоня ходить навколо столу, розглядає мух, які поїдають з підлоги крихти, поглядає у вікно на порожню вулицю і від неробства розмовляє сам з собою. А в хаті тільки й чути посопування сплячого діда, та цокання старого годинника.
Афоня зупинив маятник у годинника, і в будинок полилися звуки вулиці. Дід одразу прокинувся і запитав у Афоні, чому стало гамірно. Хлопчик знову попросив діда не спати, а розповісти йому про все. Дід попив квас, взяв хлопчика за руку, відвів на пасовище і вказав на квітку, який зростав з піску. Він пояснив хлопчику, що в цьому і полягає. Квітка росте з неродючим землі, і в цьому полягає сенс усього – з неживого створювати живе.
Це оповідання вчить сенсу життя. На прикладі квітки, що росте з піску, автор пояснює читачеві, що творення є основним прагненням всього живого.
Читати короткий зміст Квітка на землі. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій