В оповіданні Олександра Івановича Купріна «Ю-ю» автор-оповідач знайомить читача з історією своєї домашньої вихованки – кішки Ю-ю.
Історія розповідається дівчинку Ніну, з звернення до неї і починається розповідь. Оповідач пояснює, як з’явилася кличка Ю-ю, як вона опинилася в будинку, як росла і перетворилася на дорослу кішку. Ведучи розповідь про Ю-ю, автор постійно відволікається на свою маленьку слушательницу, робить їй зауваження. Її поведінка (Ніна викручує вушко цуценяті Бобіку) наштовхує оповідача на відступ від основної оповіді. Він пояснює дівчинці, що тварини набагато розумніші, ніж люди звикли думати, що люди звертають увагу не на ті риси характеру тварин, які реально їм притаманні.
Серед інших, оповідач наводить у приклад ослів – вони не такі дурні і вперті; коней – вони чуйні і не строптивы при правильному зверненні; гусей – ці дбайливі й розумні. Після цього відступу автор знову повертається до історії Ю-ю, описує її характер. Кішка наділяється тими рисами, які люди зазвичай не схильні приписувати тваринам – гострота уваги, владність, почуття власної гідності. Детально описуються «ритуали» Ю-ю: ранкове пробудження, питво з крана, нічне чування поруч з пишучим автором. Докладно переказується історія хвороби Петі – самого маленького члена сім’ї – і відданість кішки, яка лежала біля дверей його кімнати під час хвороби хлопчика. Заключний епізод – від’їзд цього хлопчика в санаторій, туга Ю-ю і відмова Петі поговорити з нею по телефону. Після цього розповідь раптово (з точки зору композиції) обривається, і дуже коротко повідомляється, що Ю-ю незабаром померла, а її господарі завели собі іншого кота.
Розповідь вчить читачів бути чуйними та уважними до тварин, прислухатися до їх бажань і намагатися зрозуміти їх характер так само, як людський.
Читати короткий зміст Ю-ю. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій