Історія починається з подання оповідача, якого звуть Сапсан Тридцять Шостий, і, як ми дізнаємося згодом – є собакою. На самому початку пес розповідає про своїх шляхетних предків, яких з разу в раз обирали одними з найсильніших собак в царській Росії, для того щоб потім вивести на бій з ведмедем. Сам він дуже пишається своїм родоводом і стверджує, що на відміну від інших собак, його кров блакитного кольору.
Далі описуються умови життя Сапсана, то як його бояться всі собаки в окрузі, і як ним гордиться його господар. Пес обожнює свого господаря, але, в той же час вважає всіх людей дивними і беззахисними істотами, які носять на собі шкури інших тварин, так як не мають своєї шерсті. Також він говорить, що на відміну від людей він нутром відчуває страх і ставлення останніх до нього.
Після цього Сапсан розповідає про своєму оточенні крім господаря – кішці Каті, і «маленькій», як він називає дочку свого покровителя. Взагалі пес дуже любить дітей, і в оповіданні описується випадок, коли Сапсан захистив «маленьку» та її няню від скаженої бродячої собаки. Про кішці він говорить, як про зарозумілою і гордовитої особи, але між тим і описує випадок, як ділився з нею своєю вівсянкою, а вона у відповідь дозволяла йому спостерігати за її кошенятами.
Завершується розповідь тим, що пес ділиться тим, як він не любить місячні ночі, і що кожен раз, коли він бачить повний місяць йому хочеться вити. В такі моменти він розуміє, що теж коли-небудь загине, як і все на Землі. Все, чого хоче Сапсан, щоб перед його кінцем господар прийшов до нього, а навіть якщо не прийде, то остання думка пса все одно буде про нього.
Цей розповідь, крім того, що дуже цікаво і правдоподібно побудований від особи собаки, вчить нас тому, що тварини заслуговують людського ставлення, так як теж люблять і відчувають.
Читати короткий зміст Сапсан. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій