Ця розповідь Купріна по-французьки витончений. Тут автор розкриває історію десерту, яку він сам зізнається, що міг «випадково» придумати.
На самому початку автор звертається до читача з питанням про це десерт: сухофрукти (родзинки, інжир) і горіхи (мигдаль, лісовий горіх). Переходить на особливості сучасного життя – все дуже швидко. Особливо поспішають, здається, французи, адже вони навіть слова не договорюють. Скоротили вони і назву десерту.
В оповіданні наводиться історія про короля Генріха. Тоді він був ще зовсім молодим, любив полювання. Одного разу він відбився від «кортежу» єгерів, заблукав у лісі, а ще підвернув ногу. Але, на щастя, він вийшов на світло багаття. Там були жебраки. Не впізнавши у ньому короля, а він і представився просто королівським єгерем, вони допомогли йому: напоїли, нагодували, перев’язку зробили. Вони спілкувалися сміливо і спокійно, наприклад, на його «королівське» вимога їм представитися, вони зі сміхом зажадали спочатку його назвати себе. Лаяли, до речі, короля, який видав суворий занадто указ – переслідувати жебраків. Вода Генріху здалася у них краще вина, від перев’язки відразу легше стало, а вже десерт – вище похвал. Просто король був втомленим і голодним, був щасливий простим речам. А десерт цей жебраки зібрали – у кожного було щось про запас. Одному подали родзинки, інший поцупив фіги, третій зібрав горіхи в лісі, четвертий – зі свого мигдалевого дерева. Вдячний Генріх запросив жебраків до собі – «до слуги короля» як-небудь.
Одного разу вони прийшли, але їх не пускали слуги, адже ніхто не розумів, про кого вони. І ось сам король почув шум, прийняв жебраків, пригостив їх, допоміг їм. І в їх честь при дворі стали подавати цей десертний набір. А далі – по всій Франції.
Розповідь вчить, головним чином, доброму відношенню до всіх людей, незважаючи на всі їхні заслуги або, навпаки, недоліки.
Читати короткий зміст Четверо жебраків. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій