Сестриця Мо, вчинивши втечу, двічі прорахувалася, однак потім вона поєднувалася законним шлюбом з Яном Другим
Якийсь чиновник-письмоводитель був одружений на жінці легковажною, схильної до любовних зв’язків. Навіть після народження сина вона про дитину не дбала, а тільки розважалася. Якось чоловік поїхав у справах, дружина завела любилися, втекла з полюбовником з дому, прихопивши з собою сина. В дорозі трирічний малюк почав плакати, недбайлива мати поклала дитину у траву і з дружком вирушила далі.
Дитину підібрав ремісник Третій. Був він бездітним, родичам хлопчина дуже полюбився.
Тим часом додому повернувся письмоводитель. Порожньо. Ні дружини, ні сина. Ніхто нічого не знає. Одного разу, випадково проходячи повз будинки Третього, примітив граючої дитини і визнав у ньому свого сина. Чи хлопчика віддати відмовився, твердив, що знайшов у траві і тепер дитина його. Пішли в суд. Суддя не повірив Третій і наказав бити кийками. Той стояв на своєму. Але коли тортури посилили, він обмовив себе: мовляв, давно жінку з дитиною нагледів, її вбив і в річку кинув, а дитя в будинок взяв. На Третього Чи негайно наділи важку колодку, поставили на коліна. Залишалося тільки оголосити вирок.
Раптово навкруги все потемніло. Заблищали блискавки, загримів грім. Суддя впав додолу і сконав, з чиновників капелюхи позривало, начальство тремтіло від страху. Та ще на спині померлого судді з’явилася напис: «Третього Чи засудили несправедливо!»
Довелося продовжити дізнання. Незабаром Чи виправдали, а там і недбайливу мати відшукали.
Такі випадки в житті трапляються. Ось і красуня Мо завела собі коханця — Яна Другого. Тільки чоловік, дізнавшись, миритися з цим не захотів і суворо попередив дружину. Тоді коханці задумали втечу.
А поки Мо сумувала на самоті. Вирішила випросити у чоловіка дозвіл відправитися на прощу. Той дозволив. Треба сказати, що був у них родич — шалапут Юй Шен, який давно за Мо увивався. Тепер вирішив не упустити випадку. Після прощі заманив її до себе в будинок, напоїв вином і досяг мети. Красуня не дуже-то і пручалася. Вона навіть вибовкала сп’яну про втечу з полюбовником.
Кілька разів назвала Юй Шена Яном, потім звеліла човен до умовного дня і години приготувати.
Юй Шен до потрібного дня пригнав човна до дому Мо. Та про пиятику майже забула, а про втечу пам’ятала. Квапливо склала речі в човен. Відчалили. Тут тільки помітила, що бігла не з тим. Але повертатися пізно.
Чоловік повернувся додому — не застав дружину. Вирішив, що її коханець викрав. Вирушив до Яна. Той відпирався, а коли справи в розшукову управу передали, зізнався, що замишляли з Мо втечу і що з жінкою потім сталося — не знає. Били його, били, але напраслины на себе не звів.
А втікачі оселилися разом, віддавалися любовним утіхам. Правда, Мо весь час Яна Другого згадувала. Зрозумів Юй, що між ними лада не буде, і задумав продати жінку в місцевий веселий заклад. Заманив її туди обманом, уговорившись попередньо з господинею, і залишив. Дізналася Мо, що її продав дружок, та пізно було.
Якось трапився в тих краях людина з її рідних місць. Почала Мо про чоловіка розпитувати, заодно і про Яна Другого все дізналася. Мо йому і свою історію повідала. Гість обіцяв повідомити чоловікові новину.
Так і зробив. Разом вони вирушили у розшукової наказ. Там завели справу про зловмисної продажу людини. Юй Шена схопили й кинули у темницю. Він не міг нічого заперечувати. Ян Другий подав прохання про звільнення за відсутністю вини. Суддя наказав доставити красуню Мо. Почалося ретельне дізнання.
Юй Шена били кийками і присудили повернути гроші, виручені за продаж подружки. Яна визнали невинним, хоча він і вчинив. Тут виступив обдурений чоловік і заявив, що відрікається від розпусної дружини. Тоді сусіди запропонували чоловікові віддати дружину Яну Другого. Той погодився. Склали потрібні папери, і все, до радості красуні Мо, склалося в кращому вигляді.
Коханці винесли урок зі своїх пригод і гідно прожили разом до самої смерті.