Жив один селянин, і незабаром він овдовів. Залишилося у нього три дочки. Господарство було у мужика величезна, і надумав він взяти в помічниці працівницю. Однак, Марьюшка відмовила його, сказавши, що буде допомагати йому в усьому. Ось працює від зорі до зорі, а сестри її лише вбираються і веселяться.
Ось батько поїхав в місто і цікавиться у дочок, що їм привезти. Старша та середня просять вбрання і різні дрібнички, тільки Марьюшці потрібно було пір’їнка від Финиста – ясного сокола.
По дорозі додому він зустрів дивного дідка, який і подарував йому заповітне пір’їнка.
Селянин привіз подарунки додому, дівчата радіють і над сестричкою підсміюються.
Ось лягли всі спати, а вона взяла пір’їнка і промовила чарівні слова. З тих пір був до неї наречений вночі, а вранці перетворювався на птицю знову. Заздрісні сестри вистежили її й влаштували пастку соколу. Поранився він про гострі ножі, ніяк не міг прорватися до дівчини. Тоді він сказав, що буде вона його довго шукати, зносив не одну пару взуття.
Вирушила Марьюшка в шлях. Йшла, йшла вона і зустрілася їй хатинка, в якій жила баба-яга. Вона і розповіла їй про те, що її нареченого зачарувала зла чарівниця, перетворила його на птицю і зробила своїм чоловіком насильно. Подарувала дівчині стара блюдце і золоте яєчко і відправила її в далеке царство. Так само вона порадила їй, щоб Марюшка найнялася працювати до цариці, і коли вона закінчить всі справи, стала б катати яйце по блюдечку. І якщо її попросять продати це диво, не погоджуватися.
Далі Марьюшка зустріла ще одну бабу-ягу, яка дала їй п’яльця з срібла і голочку з золота. Наступна старенька піднесла в подарунок дінці з срібла і золоте веретенце.
Коли дівчина йшла по дрімучому лісі, всі звірі лісові їй допомагали дістатися. А сірий вовк навіть приніс її до прекрасного терема. Тут вона пішла працювати до правительці.
За її речі, які їй подарували бабусі, вона дивилася на свого судженого. Але їй довелося робити це вночі, коли він міцно спав, і його неможливо було розбудити. І ось залишилося у неї тільки дінці й веретенце, і їх вона віддала за зустріч з нареченим. Тільки не прокидається Фініст – ясний сокіл. Заридала тут дівчина, і одна сльоза впала на нього. Прокинувся її коханий. Але не хоче віддавати чаклунка Финиста – ясного сокола. Тоді він при всіх підданих запитав, чи може справжня дружина брехати? Тут всі зрозуміли, що йому в дружини годиться Марьюшка.
Одружилися вони і стали жити щасливо.
Твір вчить нас тому, що кожен з нас може сам зробити себе щасливим, домагаючись працею завзяттям і любов’ю до людей.
Читати короткий зміст Фініст – ясний сокіл. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій