В основі розповіді покладено сюжет, взятий з військового часу 1941 року. Російська родина з двома маленькими дітьми, трирічної Женею і п’ятирічним Павликом, з-за раптового нападу ворожих повітряних сил пережила справжній жах. Повітряний бій між німецькими бомбардувальниками і радянськими літаками розвернувся прямо над їх селищем. В сад летіли уламки збитих літаків та інші предмети. Батьки взяли на руки сонних дітей і поспішили зі спальні у вітальню, яка здавалася більш безпечним притулком.
На наступний день маленька Женя, перебуваючи під враженням нічних пригод, грала в свої іграшки в садку їх будинку, де ще збереглися уламки і залишки снарядів і літаків. Дівчинка вмовляла своїх ляльок не боятися ворожих літаків і нападів. І раптом у цей самий момент над садом дуже близько до землі пролетів транспортний літак, і Дружині здалося, що це знову ворожий наліт, як було вночі. Від страху дівчинка закричала так, що члени її сім’ї злякалися не на жарт. Батько дівчинки почав заспокоювати дівчинку, але в цьому вже не було потреби, так як дівчинка вже й сама зрозуміла, що літак був не ворожим, а радянським.
Так, дуже багато дітей, які пережили війну і бачили її жахи, з ранніх років навчилися розпізнавати рідні і ворожі літаки, позбулися свого нормального повноцінного дитинства, навчилися спати під гуркіт куль і військової техніки. Але такі діти навчилися цінувати свою батьківщину і любити її.
Читати короткий зміст На дачі. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій