У книзі розповідається про молодого мандрівника, який написав про свої мандри. Ім’я героя невідомо. Письменник багато подорожував і причалив до берега Англії. На берег мандрівник зійшов разом з капітаном. Вони блукали по берегу і оглядали місцевість. Мандрівник стояв під деревом і почув, як шуміли гілки дерева. Піднявши голову, герой побачив хлопчика.
Хлопчик був худорлявим і бляклим, і тримав у руці гітару. Хоча хлопчик знаходився близько до мандрівникові, він не бачив його. Хлопчик сильно зітхнув і сів на траву. Взявши гітару, він почав виспівувати сумну музику на датському мовою. Мандрівник зрозумів, що хлопчик співав про любов і про закони, придуманих людьми. В пісні висловлювалася про вірність людей, придбані від природи. Почувши сумні ноти, мандрівник хотів утішити хлопчика. Але тут капітан сказав, що пора спливати. Корабель відчалив від берега, і хлопчик дивився їм услід.
Судно вийшло у відкрите море. Мандрівник впав у припадок від морського захворювання. У знесиленому стані він пролежав у ліжку 6 днів. На сьому добу до заходу сонця він вийшов на палубу, щоб подихати повітрям. Судно пливло на повних вітрилах. На правому краю далеко він бачив острівець. Капітан повідомив, що корабель проплив біля берегів Швеції. На правій стороні мандрівник побачив острів Борнгольм, який був небезпечний для судів. Про цей острів герой чув у пісні хлопчика. До вечора вітер стих, і корабель спустив якір біля острова. Дізнавшись, що на острові є хатини рибалок, мандрівник насилу попросив у капітана човен і кілька матросів. Капітан попросив повернутися вранці на світанку. На острові вони зустрілися з рибалками, і ті покликали до себе в хатину. Автор залишив матросів з рибалками, а сам вирішив пройтися по зеленій долині.
Пройшовшись по зеленій долині, мандрівник помітив старовинні замки. Хлопчик, який ходив біля нього повідомив, що в ці фортеці ніхто не ходить. Мандрівник підійшов до фортеці. Усі двері були зачинені, а мости підняті. Хлопчик дуже злякався і попросив піти. Але мандрівник його не слухав. Його долала допитливість. Тут він постукав і зсередини почувся голос. Хлопчик затремтів від жаху. На питання мандрівник відповів, що він чужоземець, якому потрібен нічліг. Раптом опустився міст, і відкрилися двері. Із замку вийшов високий чоловік у чорному костюмі. Мандрівник зайшов у замок і помітив, що хлопчик вже втік.
У замку він познайомився з його власником. Власником був сивочолий старий. Вони розговорилися, і старий розпитував мандрівника про останні новини світу. Герой все розповів в дрібних подробицях. Виявляється першими на острові поселився слов’янський народ. Пізніше він ліг спати. Вночі наснилося письменникові дивні сни про лицарів, королів і драконів. Він прокинувся та підійшов до вікна. Поблизу біля вікна перебувала невелика двері, яка вивела героя в сад.
Герой гуляв під місяцем по нескінченній алеї. В кінці алеї автор знайшов кущі розмарину. За кущами перебувала височина з тісної печерою. Автор зайшов у печеру і помітив залізну двері. За дверима виблискувала лампа. У кутку стояла солом’яний ліжко, на якому лежала бледнокожая жінка в чорному вбранні. Поки він стояв і думав, жінка прокинулася. Вона встала з ліжка і не промовила ні слова. Трохи пізніше юний хлопець вийшов з печери і трохи прочинив двері. Він сів відпочити під дубом та й заснув. Ранок прокинувшись, він побачив перед собою власника замку і слугу. Старий запитав, чи бачив він жінку. Мандрівник не став заперечувати. Тут старий повідав йому таємницю про гревзендском незнайомця.
Матроси почекали мандрівника, і вони повернулися на корабель. Корабель відплив і Борнгольм зник з очей.
Читати короткий зміст Острів Борнгольм. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій