Казанові доводиться розлучитися зі своїм товаришем по нещастю, який став для нього тягарем, і, нічим і ні з ким не зв’язаний, він спрямовується до кордону. І ось Казанова знову в Парижі; перед ним стоїть важливе завдання — поповнити гаманець, неабияк отощавший за час перебування у в’язниці. Він пропонує зацікавленим особам влаштувати лотерею. А так як немає на світі іншого місця, де було б так просто морочити людей», то йому вдається отримати від цього підприємства всі можливі вигоди. Не забуває він і про продажних красунь і знатних прихильниць своїх різноманітних талантів. Несподівано захворює його новий друг Ла Тур дОвернь; Казанова, заявивши, що в нього вселився вологий дух, береться вилікувати його, наклавши печатку Соломона, і креслить у нього на стегні п’ятикутну зірку. Через шість днів Ла Тур дОвернь знову на ногах. Він знайомить Казанову з поважної маркізою дЮрфе, пристрасно захоплюється окультними науками. У маркізи є прекрасне зібрання рукописів видатних алхіміків, у себе в будинку вона влаштувала справжню лабораторію, де постійно щось випаровується і переганяється. У пані дЮрфе часто обідає «славний авантюрист» граф де Сен-Жермен — блискучий оповідач, вчений, «відмінний музикант, відмінний хімік, гарний собою». Разом з маркізою Казанова завдає візит Жан Жака Руссо; втім, знаменитий філософ не справляє на них очікуваного враження: «ні зовнішність його, ні розум не вражали своеобычностью».
Бажаючи знайти постійний дохід, Казанова за пропозицією якогось прожектера відкриває мануфактуру. Але вона приносить йому одні збитки: захопившись юними майстринями, Казанова кожні три дні бере собі нову дівчину, щедро нагороджуючи її попередницю. Кинувши збиткове підприємство, Казанова їде до Швейцарії, де, за звичаєм, чергує піднесене спілкування з кращими умами епохи з любовними пригодами. У Женеві Казанова кілька разів розмовляє з великим Вольтером. Далі шлях лежить в Марсель. Там його наздоганяє пані дЮрфе, спрагла зробити магічний обряд переродження, виконати який може тільки Казанова. А так як обряд цей полягає головним чином у тому, що Казанова повинен зайнятися любов’ю з старою маркізою, він, щоб гідно вийти з положення, бере в помічниці якусь юну красуню. Неабияк потрудившись і здійснивши обряд, Казанова залишає Марсель.
Подорож триває. З Лондона, де Казанові не сподобалося, він направляється в німецькі князівства. У Вольфенбюттеле він весь час проводить у бібліотеці, в Брауншвейгу не відмовляє собі в амурних задоволеннях, в Берліні удостоюється аудієнції у короля Фрідріха. Потім шлях його лежить в Росію — через Ригу в Санкт-Петербург. Усюди Казанова з інтересом знайомиться з незвичними для нього звичаями і вдачами. У Петербурзі він спостерігає хрещення немовлят у крижаній воді, ходить в баню, відвідує палацові бали і навіть купує собі кріпосну дівку, виявилася надзвичайно ревнивою. З північної столиці Казанова їде в Москву, бо, за його словами, «хто не бачив Москви, не бачив Росії». У Москві він оглядає все: «фабрики, церкви, пам’ятники старовини, зібрання рідкостей, бібліотеки».