Молодий гульвіса і моп, закинувши справи сім’ї, в розгульних витратах не Знав упину. Пустив всі надбання за вітром, і ніхто з рідні не захотів його прихистити. Зголоднілий, тинявся він по місту, скаржачись і стогнучи.
Раптом перед ним виник невідомий старець і запропонував стільки грошей, скільки того потребно на безбідне життя. Збентежений Ду Цзычунь (а так величали нашого гульвісу) назвав невеликую суму, але старець наполіг на трьох мільйонах. Їх вистачило на дворічний розгул, а потім Ду знову пішов по світу.
І знову перед ним постав старець і знову дав грошей — тепер уже десять мільйонів. Всі благі наміри змінити життя враз зникли, спокуси здолали гуляку, і через два роки грошей як не бувало.
В третій раз безпутний гульвіса дав старця страшну клятву не витратити гроші даремно і отримав двадцять мільйонів. Благодійник призначив йому зустріч через рік. Він і справді став розсудливим, влаштував сімейні справи, обдарував бідних родичів, обженил братів, видав заміж сестер. Так пролетів рік.
Зустрівся Ду зі старцем. Вони разом попрямували в палатах, які не могли належати простим смертним. У величезному казані готувалася пігулка безсмертя. Старець, скинувши мирські шати, опинився в жовтому одязі священнослужителя. Потім узяв три пігулки з білого каменю, розчинив їх у вині і дав випити Ду Цзычуню. Посадив того на тигрову шкуру і попередив, що, які б страшні картини відкрилися його погляду, він не сміє вимовити ні слова, бо все це лише мана, морок.
Ледь старець зник, як на Цзичуня налетіли сотні воїнів з оголеними клинками, які під загрозою смерті вимагали, щоб той назвав своє ім’я. Було страшно, але Цзычунь мовчав.
З’явилися люті тигри, леви, гадюки і скорпіони, що загрожували його зжерти, вжалити, але Цзычунь мовчав. Потім хлинув злива, гримнув грім, заблищали блискавки. Здавалося, небо впаде, але Цзычунь не здригнувся. Потім його оточили служителі пекла — демони зі злісними мордами, і почали лякати, поставивши перед Цзычунем киплячий котел. Тоді вони взялися за його дружину, яка благала чоловіка про пощаду. Ду Цзычунь мовчав. Її розрубали на шматки. Мовчання. Тоді вбили і Цзичуня.
Його скинули в пекло і знову піддали жахливим тортурам. Але, пам’ятаючи слова даоса, Цзычунь і тут змовчав. Владика пекла наказав йому знову народитися, але не чоловіком, а жінкою.
Цзычунь народився дівчинкою, яка виросла в рідкісну красуню. Але ніхто не чув від неї жодного слова. Вона вийшла заміж і народила сина. Чоловік не вірив, що дружина його нема. Він задумав змусити її заговорити. Але та мовчала. Тоді у люті він схопив дитину і схопив його головою об камінь. Забувши про заборону, мати, не пам’ятаючи себе, закричала відчайдушним криком.
Крик ще не завмер, як Цзычунь сидів знову на тигровій шкурі, а перед ним стояв старець-даос. Він з сумом визнав, що його підопічний зумів відмовитися від усього земного, крім любові, а значить, йому не бувати безсмертним, а доведеться і далі жити людиною.
Цзычунь повернувся до людей, але дуже жалкував про порушеною клятві. Однак старець-даос більше ніколи йому не зустрівся.